Мої племінниці вже кілька років не спілкуються між собою, і я не знаю, як їх помирити, адже вони найрідніші люди одна для одної. Оксані кажу, вона відповідає, що Леся знову буде їй заздрити. Лесі кажу, вона відповідає, що не потрібна своїй багатій сестрі

У мене є дві племінниці: Оксана і Леся. Так от, Леся вже кілька років не спілкується зі своєю рідною сестрою. І всі ці роки я чую від неї нарікання на сестру. Вона вважає, що відколи Оксана розбагатіла, відтоді вона зазналася. Вона образилася на сестру за те, що тепер вони не спілкуються. Відчувати себе непотрібною не дуже приємно.

Колись дівчата були не розлий вода, вони завжди все робили разом і стояли горою одна за одну. На всі свята, дні народження вони ходили разом. І так було поки сестри не вийшли заміж. Першою в дев’ятнадцять років вискочила Оксана. Батькам зять був не до душі. Грошей на весілля теж не було. Але Оксана наполягла на своєму заміжжі.

Після заміжжя Оксана з Сергієм поринули в своє сімейне життя і, не розраховуючи на допомогу батьків ні з того, ні з іншого боку, стали вити своє гніздо самостійно. Сергій виявився хлопцем працьовитим, навіть жадібним до грошей: після роботи ще і таксував.

Леся відразу відчула віддаленість сестри: тепер не подзвониш їй, у неї постійно немає часу, якісь справи у неї. А дитина народилася, то і зовсім загрузла в домашніх справах. Леся частенько приходила до сестри і допомагала. Оксана була їй за це вдячна.

– Сестричко, дякую тобі, що виручаєш, а то мені зовсім важко стало, відколи вийшла на роботу.

– А навіщо вам стільки грошей, – невдоволено питала Леся, – якби ви менше працювали, то мали б більше часу.

– А як нам жити? З батьків тягнути? Так їм ще тебе заміж видати треба, – з образою відповіла Оксана.

– То виходить, що це я винна, що ти зі мною майже перестала спілкуватися.

І подібні розмови траплялися частенько. А потім Леся майже перестала зустрічатися з сестрою. Оксана з Сергієм відкрили свій квітковий павільйон, який відбирав у них майже весь вільний час. Вони працювали цілодобово.

А Леся нарешті вийшла заміж за хлопця із забезпеченої сім’ї. Свекри подарували їм однокімнатну квартиру, сказавши, що це їм для початку, а на велику площу нехай самі зароблять.

Але Мирон, чоловік Лесі, виявився не дуже охочим до роботи. Якщо не вистачало грошей, то батьки Мирона підкидали молодій сім’ї грошенят. Але допомога припинилася коли не стало батька, а мама з своєї зарплати вже не могла допомагати.

Оксана з Сергієм багатіли, відкрили ще один квітковий павільйон, побудували будинок заміський, поставили теплицю, в якій тепер вирощували і свої квіти. А Леся з Мироном, навпаки, ледь зводили кінці з кінцями. Підростали син з дочкою, а грошей не вистачало. Різниця між достатком сімей двох сестер відчувалася.

Оксана з Сергієм постійно запрошували їх в гості на всі сімейні торжества. Але Мирон після кожної зустрічі тільки невдоволено бурчав, що у тих і будинок, і машина нова, а у них нічого.

Леся теж частенько скаржилася мені, що Оксана живе так, ніби сестра їй не потрібна. А я постійно думаю про те, як їх помирити. Уже скільки разів я говорила Лесі, що не так вже й багато живе її сестра, яку вона раніше так любила.

Кажу, подобається їм працювати, гроші заробляти, це не кожному дано, ти живеш так, як у тебе склалося, а вона по-іншому. Але ви все одно сестри, і залишитеся ними.

Леся мене слухає, але нічого в їхніх стосунках не змінюється. Як їх зібрати разом? Їхньої мами, моєї сестри, немає вже багато років, тому вони найрідніші люди одна для одної. Оксані кажу, вона відповідає, що Леся знову буде їй заздрити; Лесі кажу, вона відповідає, що не потрібна своїй багатій сестрі.

І ось спробуй помири їх.