25 Жовтня, 2021
Людмила з чоловіком вирішили подарувати молодим невелику квартиру. Меблями її обставили. Спочатку молодята приїжджали до батьків чоловіка разом погостювати, а трохи пізніше син приїжджав сам. В гості до себе батьків вони не кликали – місця в квартирі замало. Людмила не хотіла нічого питати сина, адже якщо син вирішив одружитися саме з цією дівчиною, то значить так тому і бути

Людмила з чоловіком вирішили подарувати молодим невелику квартиру. Меблями її обставили. Спочатку молодята приїжджали до батьків чоловіка разом погостювати, а трохи пізніше син приїжджав сам. В гості до себе батьків вони не кликали – місця в квартирі замало. Людмила не хотіла нічого питати сина, адже якщо син вирішив одружитися саме з цією дівчиною, то значить так тому і бути

Людмила Вікторівна завжди намагалася всі важливі рішення приймала виважено і обдумано, кожен вчинок аналізувала і над словами думала. З чоловіком вони прожили в шлюбі 25 років. І навіть коли на старості років її чоловік вирішив піти до іншої жінки, ніяких сцен вона йому не влаштовувала, просто взяла паузу.

Вона продовжувала готувати йому обіди, проводжала на роботу. Так і сталося, як вона припускала. Степан невдовзі повернувся із словами, що його Людмила – найкраща в світі дружина. Вона пробачила чоловіка, адже як не крути, а прожите разом життя так просто не викреслиш. Кожен має право на помилку. Всі ми люди і не без гріха.

І ось їхній єдиний син Олег вирішив привести до батьків свою наречену. Людмила накрила стіл, поставила частування, чаю налила, булок напекла – вони завжди вдавалися у неї на славу.

А під час обіду майбутня невістка Марина вирішила проявити свій характер. Бачите, м’ясо вона не їсть, відставила подалі тарілку, а від мучного і зовсім відмовилася. Чай випила без цукру, закушуючи цукерками. Після подобріла і стала ділитися з оточуючими, яке заливне на свята готує її мати і які у неї дуже смачні пиріжки.

Людмила зробила вигляд, що нічого не помітила. Намагалася під час обіду бути веселою і доброзичливою співбесідницею, сміялася над жартами майбутньої невістки і вела себе дуже невимушено.

Коли справа дійшла до весілля, вона не стала відмовляти сина від нерозумного поспішного рішення. Це його життя і йому її проживати. Під час весільного торжества Марина прямо в РАЦСі не захотіла ставати поруч зі свекрухою. Річ у тім, що одяг Людмили Вікторівни здався її надто яскравими. Хтозна, як цей зовнішній вигляд буде виглядати на фото в соцмережах. Не хочеться виставляти на загальний огляд несмак власної свекрухи.

З свята Людмила з чоловіком пішли потихеньку, намагаючись не привертати до себе загальної уваги. Лише Олег відразу ж звернув увагу, що батьків немає за столом. Він вирішив набрати їх і з’ясувати причину, чому вони так швидко пішли.

Людмила пояснила, що втомилася і захотіла відпочити, вона говорила веселим тоном, хоча це давалося їй нелегко. Але до чого засмучувати сина в такий важливий в його житті день.

В якості подарунка на весілля вони вирішили подарувати молодим невелику квартиру-студію. Меблями її обставили. Спочатку молодята приїжджали до батьків чоловіка разом погостювати, а трохи пізніше син приїжджав сам. Річ у тім Марина то погано себе почуває, то роботи багато, то ще щось.

В гості до себе батьків вони не кликали – місця в квартирі замало. Син опустив погляд і мати вважала за краще не лізти до нього в душу з розпитуваннями. Вона думала наступним чином: якщо син вирішив одружитися саме з цією дівчиною, то значить так тому і бути.

Людмила Вікторівна намагалася ставитися до невістки по-доброму, навіть пробувала полюбити її, немов рідну дочку. Навіть знайшла в інтернеті рецепти пиріжків і заливного, якими так славиться її мати. Марина навіть якось помітила, що в деяких стравах свекруха її маму перевершила.

Коли у пари народилися хлопчики-близнюки, Людмила Вікторівна запропонувала дітям на перший час переїхати до них, щоб допомагати. На роботі їй вже нічого було робити. Адже пенсія є. А мати Марини ще працювала і сильно допомагати їй було ніколи.

Потихеньку стосунки свекрухи і невістки змінилися. Вони разом робили домашні справи, прибирали. Найчастіше з онуками возився батько Олега. А жінки займалися веденням домашнього господарства. Так вони прожили цілих три роки. Навіть не хотілося повертатися додому.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *