– Люба, ми ж тепер одна сім’я! І все повинні вирішувати разом, – спокійно заявив чоловік
Не думала я, що одразу після свого весілля почну розбиратися з проблемами чоловіка. Якби мені хтось сказав про це кілька років тому, я б не повірила.
Ми прокинулись зранку від того, що хтось наполегливо телефонував на мій номер. Я підвелась, глянула і не розуміла чого треба брату чоловіка у таку рань.
– Привіт! Слухай, мені там Віталік гроші був винен!
Я ще не прокинулась толком, а мені почали претензії висувати.
– Коли ти вільна, можемо зустрітися сьогодні чи завтра?
– Які гроші? Я вперше про це чую.
– Ну три тисячі гривень він в мене позичав! Вам же гості надарували конверти, ти з них і візьми! Не хочу знову довго і нудно чекати, поки він їх поверне!
Далі нічого не розуміючи я пішла до свого законного чоловіка. Мені було дивно, що він про це навіть не розповів.
– Так, я взяв у нього грошей. – спокійно зізнався коханий.
– Ну а чого він хоче від мене?
– Не знаю! Не хвилюйся, я все йому поверну.
– Добре, але наші весільні гроші не чіпай!
– Люба, ми ж тепер одна сім’я! І все повинні вирішувати разом.
Тільки через те, що я не хотіла з перших днів сваритися з новоспеченою родиною я таки повернула Олега борг. Та я ще тоді не здогадувалась, що такий випадок далеко не останній.
Пізніше до мене зателефонувала свекруха. Я не встигла привітатися з нею, як вона на мене накинулась з претензіями.
– Що ви собі думаєте? Я коли побачу свої гроші? – заявила Орися Петрівна.
– Які ще гроші?
– Давай, не вдавай з себе казна-що. Коли Віталік віддасть мені борг? Чи ви думаєте, що найхитріші на світі? Ні! Я цього просто так не залишу!
– Мамо! Я не розумію про що ви! Які гроші? Коли це було?
– Все ти знаєш! – продовжила бурхливе невдоволення свекруха. – Я не повірю, що ти нічого не знаєш! Ви під одним дахом живете!
Потім я вислухала від неї цілу поему про те, що ми з чоловіком як безпорадні кошенята, яких треба бавити, годувати і прибирати за ними.
– Це ви молоді й маєте допомагати батькам, а не навпаки! Ми вас ростили, виховали, а ви отак віддячуєте?
Це образило мене. Я доросла, самодостатня, працюю і приношу в сім’ю гроші. А мій чоловік виходить звик розв’язувати проблеми геть нераціональним шляхом. От тільки чому це в результаті падає на мої плечі?
Наступні кілька днів свекруха продовжувала тероризувати мене. Я не втрималась і сказала їй, щоб та сама розбиралась зі своїм сином. Скільки можна?
– Я добре його знаю, це буде дуже не скоро! Сама з ним говори, це у ваших же інтересах!
Я слухала це все і не розуміла. Це справді відбувалось зі мною? Чому медовий місяць я провела за сімейними розборками?
Коли зрозуміла, що сил більше немає і такої суми в мене нема, я пішла до своїх батьків.
– Ти здуріла, чи що? – крикнув батько, почувши мою історію. – Ти не бачила за кого заміж йшла? Краще розлучитися і не руйнувати собі життя.
– Мамо, я хіба я могла це знати? Ну звідки, якщо ми разом не жили. Ти б не могла позичити мені хоча б частину суми? Бо я скоро збожеволію від дзвінків свекрухи.
– Доню! Батько правий! Чому ти повинна віддавати борги чоловіка зі своєї кишені? Де він ті гроші діває? Може в іграх просаджує, ти про це не думала?
– Мамо, він не такий!
– А який тоді? Скажи собі чи ти тепер повністю знаєш свого чоловіка? Побачила як це є в житті.
– Ну і що ти пропонуєш?
– Нехай сам все повертає, ти з ним поговори й поясни, що так доросла людина не вчиняє. А там побачимо наскільки він візьме твої слова до голови й наскільки він тебе поважає.
Свекруха далі дзвонить мені. Я просто не беру телефон, а коханий собі навіть не зважає. Що порадите? Бо руки опускаються!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!