– Хоча це в мене сьогодні свято, але я хочу зробити тобі подарунок! – загадково сказала свекруха і простягнула коробочку
Сталось так, що моїх батьків забрала хвороба, коли мені було 17 років. Тоді я вже зустрічалась з Олексієм, то була єдина по-справжньому близька для мене людина. А через два роки ми з ним одружилися і переїхали до його батьків.
Свекруха буквально стала для мене другою мамою. Ми з нею добре ладнали із першої зустрічі, а потім все більше ставали рідними. Вона не могла натішитися, коли почула, що я вагітна. Любов Романівна дуже чуйна та добра жінка і ще краща бабуся.
Вона завжди допомагала мені з дитиною. Але любила повторювати, щоб ми добре думали, бо треба поставити дитину на ноги. Я вже боялася, що від другої вагітності вона не буде в захваті. Справді, радості в її очах не помітила, але щойно вона взяла донечку на руки, то моментально розтанула.
![](https://i0.wp.com/poshepky.com/wp-content/uploads/2022/12/085952802211673a1edfb3098dae2a94_big.jpg?resize=700%2C466&ssl=1)
Донечка була ніби її маленькою копією, що характер, що зовнішність передались ніби навмисне. Софійка стала її улюбленицею. Ми жили у злагоді, щоденна рутина перепливала у тижні та місяці. Я завагітніла втретє. У той момент, коли мене виписали з пологового мама ніби розчинилася у внуках. Важко передати як вона їх любила, голубила та цілувала.
Вона все ще допомагала з дітьми за що я буду вдячна їй решту життя.
Нещодавно мамі виповнилось 60 років. Ми з нею накрили святковий стіл, були запрошені найрідніші люди. Ми з чоловіком навіть не вагалися який подарунок їй обрати й купили путівку на море! Вона точно заслуговувала на такий відпочинок
Коли настав момент вручення подарунка я аж трохи розхвилювалась.
– Мамо! Ми з Олегом подумали, що цей подарунок вам точно припаде до душі! Вибрали найкращий, тож вам обов’язково має сподобатись!
– Що ж це таке цікаве? – з повними інтриги очима Любов Романівна розкривала конверт. – Ого! Я ж ніколи на морі не була! – здивувалась та. – Дякую вам мої хороші! Це будуть незабутні враження! І я повна сил повернуся до своїх улюблених внучат! – жартувала мама.
Ми так раділи, що вона залишилась задоволеною! В кінці святкування, коли ми провели гостей мама відвела мене в сторону і тихенько сказала.
– Хоча це в мене сьогодні свято, але я хочу зробити тобі подарунок! – загадково сказала жінка і простягнула коробочку для ювелірних виробів.
– Мамо! Що ви придумали таке? – я тоді згорала від несподіванки та коли відкрила шкатулку ахнула на місці.
Всередині на мене дивилося золоте колечко з діамантом. Я була вражена таким жестом і чесно не розуміла чому вона так зробила.
– Завдяки тобі я стала безмежно щасливою! Ти подарувала мені прекрасних внуків, а це лиш символічна подяка за це. Бо немає ціннішого скарбу ніж родина! До того ж ця каблучка передається з покоління в покоління і ти мені давно як дочка! Дякую тобі, що ти зʼявилась у нашій родині!
Я розплакалась від її слів. Не можу вам передати як же приємно було почути саме такі слова. Для мене свекруха одна з кращих жінок, яку я могла знати. Я і так любила її, але після такого подарунка хочеться ще більше старатися для неї, для нашої сімʼї, більше часу проводити разом, давати їй більше відпочивати.
І може зі сторони це виглядатиме як підлабузництво я знаю, що це щиро. Люблю свою свекруху і мрію стати такою ж доброю та мудрою свекрухою для майбутніх невісток.
Цінуйте своїх близьких!