3 роки я вuчікував моменту для помсmu. Вдавав, що нічого не знаю про poман дружини з моїм шефом

Я співчуваю людям, які навіть не здогадуються про зраду своєї другої половинки. Але скажу вам, що куди складніше роками жити з подібним знанням і не мати змоги нічого змінити. Я все про свою кохану знав. Про всі її зради та походеньки. Вона крутила роман з моїм шефом. Уявіть собі. Цей чоловік навіть від мене на 15 років старший! Ймовірно, купилася на гроші, бо їх у нього хоч греблю гати.

Усю правду мені розповіла подруга дружини. Проговорилася випадково своєму чоловікові. А ми із ним найкращі друзі. Ось напідпитку він мені й виклав усю правду. Я був вражений, наскільки дружина була гарною актрисою. Попри те, що нашому синові уже 8 років, вона дозволяла собі подібне за моєю спиною. І, здається, її нічого не зупиняло.

Я, звичайно ж, одразу захотів помститися обом. Показав би їм, де раки зимують. Уже подумки збирав речі дружини і виганяв її з дому. А потім вирішив не гарячкувати і не рубати з плеча. Як-то кажуть: помста — ця страва, яку треба подавати холодною. Тож довелося зачекати, доки вона охолоне.

Я вичікував цілих три роки. Вдавав, що нічого не помічаю, віддавався роботі та синові. Втирався в довіру начальника, бо хотів приспати його пильність. А сам продумував і прокручував у голові план помсти. Потай від дружини в іншому місті купив собі квартиру. Оформив її на свого брата. А тоді почав відкладати кошти для подальшого життя. І ось нарешті прийшов цей час. Я завдав удару, якого ніхто не очікував.

Дружині зізнався, що весь цей час знав правду. Вона на коліна падала, плакала, казала, що для нас старалася. Мовляв, мені ж грошей більше платили, а все не за просто так. Правду я розказав і дружині коханця. До речі, фірма збанкрутіла. Тому цей старий мачо тепер нікому не потрібен. Тільки через пів року я дізнався, що він пішов на той світ від інфаркту. Нерви не витримали. Десь у душі мене гризе сумління. З іншого ж боку, не я розпочав цю війну. Заради цього я три роки терпів зради свідомо. І, повірте, це дуже і дуже важко. 

Зараз я живу із сином в іншому місті. Уже знайшов нову роботу. Влаштовую дитину в школу. Думаю про власний магазинчик автозапчастин. Колишня живе зі своєю мамою. Досі сама. Інколи я надсилаю їй трохи грошей, бо знаю, що вона ніде не працює. Але й того, правду кажучи, жаль.  

Ось така життєва історія в мене.

Чи правильно вчинив чоловік?

Як на його місці зробили б ви?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!