Якось повертаючись додому, Ігор зустрів бездомного дідуся, який сидів біля його під’їзду. Він пожалів його і вирішив прихистити. А одного разу дідусь приніс якусь папку з документами.. Побачивши що в ній було, він просто oбimлiв

Повертаючись додому Ігор зустрів біля свого під’їзду дідуся. Було видно, що той явно замерз. Ігор вирішив

Останнім часом Ігорю було важко знайти роботу. Він обходив багато фірм, але йому пропонували або невигідні умови, або роботу в інших містах. Ігор не міг виїхати, адже у нього були дружина і троє дітей.

День, коли чоловік з дружиною дізналися, що у них буде трійня, запам’ятався Ігорю, як щасливий і світлий час.

Після народження дітей, Марічка з Ігорем намагалися з усіх сил впоратися з малюками. Допомоги їм було чекати нізвідки…

На початках було важко для молодих батьків. Вся сім’я жила в орендованій однокімнатній квартирці. Бувало таке, що Марічка стелила матрац і подушку на підлозі в кухні, закривала двері і давала чоловікові поспати хоч кілька годин. Потім він ішов до малюків, а вона лягала на його місце.

Коли діти підросли, стало трохи легше. Малюки могли тихенько гратися в якусь гру, не заважаючи батькам займатися своїми справами.

Намагаючись прогодувати сім’ю, Ігор наполегливо шукав роботу в своєму місті, в той час, як Марічка сиділа з дітьми. Вже протягом довгого часу вони не могли віддати борги і дійшло до того, що їм просто перестали допомагати. Друзі соромили Ігоря за його постійне “клянчення” грошей. Він не знав, як же все це можна закінчити…

В один прохолодний, осінній день, повертаючись додому Ігор зустрів літнього чоловіка біля свого під’їзду. Було видно, що дідусь явно замерз. Ігор вирішив запитати у дідуся, що ж сталося і чому ж він тут сидить на холоді зовсім один.

Як з’ясувалося, йому нікуди було йти. Дружина сина вижила його з дому. Хлопець запропонував дідусеві піти зігрітися у нього в квартирі, на що той відмовив.

Ігор пішов додому один. Там він розповів дружині про дивного дідуся. Після почутого Марічка попросила чоловіка ще раз сходити до нього і спробувати все ж покликати його до себе – може він ще не пішов. Віктор вийшов у під’їзд: дідусь так і сидів на колишньому місці.

-Як вас звати? – запитав він у зовсім змерзлі дідуся.

-Олег Петрович мене звати, – відповів той.

-Ось, що, Олег. Дружина моя послала за вами. Йдемо, у нас швидко зігрієтеся.

-Бережи вас Бог, за вашу доброту, – витираючи сльози, промовив він і пішов за Ігорем.

Прийнявши гарячу ванну, дідусь сів за стіл і розповів свою історію.

З самого дитинства, живучи в маленькому селі, йому були знайомі злдні і глод. Сім’я його влаштувалася в старій лазні, яка залишилася його батькові від діда. Тоді у них не було іншого вибору.

-Я, коли з армії повернувся, батька вже не стало. Мати зі мною доживала. Я з армії дружину собі привіз, Ганнусю.

Життя наше була як у всіх, спокійне і тихе, працювали в колгоспі. Потім дружина синочка народила. Ми його на ноги поставили, одружили, та тільки невдало. Дружина його під час пологів пмрла. Довгий час Петро одиноким був. Якось поїхав сюди на роботу, і знайшов цю Лариску. Така нехороша жінка, знаєте. Взяв він її з дітьми і привів у свою квартиру.

Одного дня, побачивши в якому хиткому і старому будиночку я живу, Петро покликав мене до них жити. Я не хотів заважати їм, але він у мене такий був. Зовсім як ти, Ігоре, добрий, та турботливий… Та тільки сам вже не молодий…

Півроку тому його не стало… Серце у нього прихопило, прямо на роботі. Звідти в лікарню. Більше я його живим не бачив… – дідусь зітхнув.

-Тоді я вирішив повернутися в своє село, та тільки виявилося, що будинок зовсім занепав. Повернувся до Лариска, а вона вже знайшла заміну чоловікові, хоч би дітей посоромилася, так немає, каже, чого їй соромитися, що не Петра ж діти. Ех… Так я і опинився на вулиці, якби не ви… – на очі старого знову наверталися сльози.

Марічка квапливо підливала йому гарячого чаю, кажучи, що все буде добре.

Так Олег протягом двох років жив у Ігоря з Марічкою. Щомісяця він віддавав Катерині свою пенсію зі словами подяки за їх доброту, та за старість щасливу.

Одного разу приніс він Ігорю якісь папери. Як виявилося, дідусь переписав свій будинок на нього. А все через те, що відчував він, як старість до нього підбирається. Хоч Ігор і запропонував йому огляд у лікаря, але той відмовився, кажучи, що ні до чого йому це.

Через три місяці його не стало. Він пішов вночі, уві сні, тихо і спокійно. Пхрон дідуся обійшовся сім’ї Ігоря досить дорого, довелося навіть продати свою стареньку машину…

Через кілька днів родині знову довелося пройти чергове випробування у їхньому житті. Власниця квартири попросила терміново їх виселитися, так як вона вирішила, що поселить в квартирі свого родича.

Ігорю довелося знову просити у людей допомоги. От тільки всюди над ним сміялися. Говорили, що сам винен, раз привів в будинок бмжа, та ще й витратився на його пх*рон. Так і не став йому ніхто допомагати. Довелося сім’ї їхати в будинок дідуся з надією, що там не все так погано.

Як не як Ігор умовив далекого родича допомогти з переїздом. Олексій, побачивши яка спадщина дісталася Ігорю, почав реготати.

-Ого! Оце так палац! Ох, розповім усім. Оце так жарт! Тільки дивись, як би він тобі на голову не вп*в! – Сміючись, Олексій вивантажив речі родини у двір і поїхав.

Будинок і справді був не в найкращому стані, але жити можна було. Через деякий час Ігор почав приводити до ладу хоча б ще одну кімнату в будинку.

Піднімаючи дошки з підлоги, Ігор зачепився об щось залізне. Акуратно зняв дошку і ахнув: у підлозі була вирита невелика ямка, в якій, у зотлілих ганчірках виднівся старовинний чавунець, повний золотих монет і прикрас. Покликав дружину до себе і став показувати скарб. Обоє і плакали і сміялися одночасно.

Незабаром замість старої розвалюхи з’явився великий і просторий будинок. Потім і дід, Олег, отримав новий мармуровий пам’ятник на заміну.

Через деякий час, набравши собі сільських умільців, Ігор зміг відкрити свою невелику будівельну компанію, яка була одною з кращих в окрузі.

Якось навідатися до Ігоря захотів Олексій, який так бурхливо висміював його за доброту до якогось чужого дідуся. У будинку Олексія проходив ремонт, от він і вирішив відвезти якийсь непотріб, що в нього був до старого друга.

Поїхав він туди з дружиною, щоб разом подивитися на що перетворився старенький будиночок Ігоря.

Довго Олексій шукав потрібне місце. Він вже подумав, що міг помилитися і переплутати село. Тоді Олексій з дружиною вирішили запитати у водія джипа, який стояв неподалік, чи знає він дорогу. Яке ж було їхнє здивування, коли вони побачили Ігоря, який діставав пакети із заднього сидіння джипа.

-Ігор???? – гукнув його Олексій.

-А-а-а, це ти. Що тут робиш? – запитав Ігор.

-А як ти так???? – заїкаючись запитав Олексій, і безпорадно обернувшись, побачив, як округлилися очі дружини.

-Ну як? Д*рням же щастить, правда Олексію? – посміхнувся Ігор.

-Я ж… Як сказати… Ну…

-Та йди ти!.. Тобто їдь… – з усмішкою сказав Ігор.

В цей час до нього вибігли діти і радісно обліпивши батька взяли у нього пакети з гостинцями. Ігор, загнавши машину у двір, зайшов до хати

-Ой, а хто це там був? – запитала Марічка з посмішкою.

-А, це дорогу питали … Заблукали … – відповідав Ігор.

-І що ти?

-Нічого, послав… Тобто сказав, куди їхати… – розсміявся Ігор і обійняв дружину.