20 Вересня, 2021
Ввечері, за день до розлучення, зателефонував Руслан: – Поліно, вибач за пізній дзвінок … Мені потрібно свідоцтво про шлюб. Я забув про нього, коли йшов. Я зібралася і вийшла на вулицю, щоб зустрітися з колишнім чоловіком. Та у долі був інший план щодо нас

Ввечері, за день до розлучення, зателефонував Руслан: – Поліно, вибач за пізній дзвінок … Мені потрібно свідоцтво про шлюб. Я забув про нього, коли йшов. Я зібралася і вийшла на вулицю, щоб зустрітися з колишнім чоловіком. Та у долі був інший план щодо нас

Завтра розлучення…

Поліна здригнулася від несподіваного телефонного дзвінка. На годиннику майже опівночі … «Хто це? Може щось з мамою? »- злякалася жінка.

– Так! Слухаю! – вимовила стривожено.

– Поліно, прости за пізній дзвінок … Мені потрібно свідоцтво про шлюб. Я забув про нього, коли йшов …

– Прямо зараз? Серед ночі? Ми ж завтра зустрінемося в суді. Я віддам тобі документ.

– Ні. Ти можеш забути його. А мені дуже важливо, щоб нас завтра розлучили. Я заїду зараз.

– Ні! Я не одна. До мене не можна.

– Що значить не одна?

– Це не твоя справа! Під’їжджай до нашої кав’ярні. Я вийду.

Жінка побігла до дзеркала, щоб причепуритися. Руслан хоч і колишній, але повинен розуміти, кого втратив! Вони розлучилися несподівано. Спокійно, за взаємною згодою.

Сім років подружжя прожило разом. Поліна очікувала від чоловіка багато, але тільки не зради … Дізнавшись, що Руслан бігає молодшої жінки, вона перша запропонувала розлучитися.

Жінка чекала якихось пояснень, вибачень. Але чоловік вчинив інакше. Він зібрав наспіх речі, і пішов, навіть не попрощавшись.

– Підемо, Джеймс. Побачиш свого господаря, – звернулася жінка до лабрадору. Той досить замахав хвостом, і швидко побіг до вхідних дверей.

– Джеймсе! Хлопчик мій! Як я радий! – Руслан обняв собаку. Пес весело скиглив, облизуючи обличчя господаря.

– Здрастуй, Поля. Прости, що тобі довелося виходити в таку погоду …

– Нічого мені не довелося! Я не заради тебе вийшла, а вигуляти собаку! – гордо промовила жінка.

– Може зайдемо в кав’ярню? Вип’ємо кави або чаю? Я дуже сумую за Джеймсом … Хотів трохи побути з ним.

– Ти в своєму розумі? Хто нас пустить туди з собакою?

– Так адже ніч … Відвідувачів немає. Я домовлюся! – змовницьки підморгнув чоловік.

За невелику винагороду, бариста пустив нічних відвідувачів з собакою. Вони сіли за дальній столик, і стали чекати замовлення.

– Вибачте, але моя дружина любить чай з молоком. Додайте трохи будь ласка! – звернувся Руслан до офіціанта.

– Колишня дружина! – поправила Поліна.

– Поки що нинішня. Сьогодні у нас ніч перед розлученням. Скоро будеш колишньою! – насупився чоловік.

Джеймс ліг на підлогу біля господаря і мирно спав. Подружжя обговорювало завтрашнє розлучення. Несподівано, ідилію порушила нетвереза компанія. Молоді люди, ледве тримаючись на ногах, вимагали у барісти ще оковитої.

– Вибачте. Ви помилились адресою! У нас кав’ярня, міцних напоїв немає. Тільки чай і кава, – тактовно пояснював молодий чоловік.

– Що ти несеш? Яка кав’ярня? Швидко налий чого-небудь міцніше, інакше зараз рознесемо тут все! – обурювався хуліган.

Поліна бачила, як заграли вилиці на обличчі Руслана.

– Хлопці! Вам не пора додому? Батьки не проти, що ви гуляєте по ночах? – крикнув Руслан.

– Чуєш, дядьку … Забирай свою курку, і сам вали додому! – гаркнув один з хуліганів.

Чоловік швидко піднявся з-за столика. У нього було дике бажання, викинути малолітніх хлопців на вулицю. У цей момент, в зал увійшли поліцейські і вивели скандалістів.

– Шкода … Не встиг наваляти цим хамам! – шкодував Руслан.

– Ти в своєму репертуарі! Обов’язково потрібно скрізь всунути свого носа! – лаяла його Поліна.

– Просто … Я не можу впоратися з тобою, коли тебе ображають! – чоловік опустив очі.

– Згадала нашу зустріч! Адже саме завдяки хуліганам, ми познайомилися сім років тому, – посміхнулася Поля.

– Так! Я тоді врятував тебе в парку! І як справжній герой, одружився на тобі!

Подружжя розсміялися, і стали згадувати щасливі моменти зі свого життя. На якусь мить, обоє забули, що у них розлучення через кілька годин. Забули про те, навіщо зустрілися …

– Поліна, тільки признайся чесно … Ти збрехала, що не одна вдома? – серйозно запитав Руслан.

– Ні. Не збрехала. Я дійсно не одна. У мене є Джеймс! – розсміялася жінка.

– Фух! Любиш ти неpви полоскотати … – видихнув Руслан.

Оглянувшись на всі боки, чоловік піднявся з-за столу і опустився перед дружиною на коліна.

– Що ти робиш?! – тихо прошепотіла Поліна.

– Піднімись зараз же!

– Не піднімуся! Буду так стояти, поки ти не пробачиш мене!

Поліна перевела погляд на бариста. Той округливши очі, спостерігав за діями чоловіка. «Ну і нічка … Одні божевільні бродять ..» – бурмотів хлопець під ніс.

– Руслане! Не ганьби мене. Я піду зараз …

– Люба, я тільки зараз зрозумів, як ти дорога мені. Я злякався, що коли-небудь до тебе пристануть хулігани, а мене не буде поруч! Поля, я дуже люблю тебе …

– Вставай! Підемо додому! – промовила жінка посміхаючись.

Вони вийшли з кав’ярні, і обнявшись побрели безлюдною вулицею. Джеймс біг попереду, і весело гавкав, озираючись на господарів. Він розумів, що тепер в його житті знову буде два улюблених господаря.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *