– Війна на вулиці, а ти рідну матір з дому nроганяєш! Не соромно?! – кричала старенька жінка, яка колись зруйнувала мені життя…

У молодості моя мама зробила велику помилку – почала зустрічатись з одруженим чоловіком. Звісно, він був дуже багатим і вона сподівалась, що зможе вмовити його покинути дружину… А потім з’явився я, і батько зник.

Через два роки вона знайшла собі нового чоловіка. От тільки біда: і цьому дітей мати не хотілось. Не знаю, чи довго моя мама думала, чи ні, але одного дня вона віддала мені документи, одягла в парадний костюм і посадила в таксі.

Я приїхав до якогось великого будинку, а що далі робити – не знав. Мені було 5.

Просидів я під парканом до самого вечора, аж поки якась жінка мене не знайшла. Вона якраз виходила з двору, щоб вигуляти собаку.

Незнайомка запросила мене всередину, а вже там я зрозумів, де опинився. Переді мною стояв біологічний батько, якого я кілька разів бачив на фотографіях. Виганяти він мене не став, але від того життя легшим не здавалось.

Окрім мене, у нього було ще двоє дітей. Не можу сказати, що хоч до когось із них він ставився з любов’ю. Про себе взагалі мовчу. Тітка Таня, дружина тата, виявилась дуже хорошою жінкою. Вона завжди захищала нас від батька, коли той був не в дусі, допомагала, підтримувала… З часом я перестав чекати повернення рідної мами і почав називати так Таню.

Батько мій був жорстоким. Багато років не давав нам спокою, ми жили в постійному страху. Але мама зрозуміла, що нас трьох сама не потягне. Це пекло скінчилось, коли батько нарешті пішов до молодшої коханки. На той момент він якраз встиг оплатити нам навчання в університетах.

А через два роки його не стало. Зловживання дорогим алкоголем зробило своє діло. Чи засмутились ми хоч трохи? Ні. Коханка не встигла його в РАЦС за цей час затягти, тому всі статки перейшли мамі Тані і нам.

Гроші ми поклали на депозит і намагались брати звідти тільки тоді, коли вже дуже треба було. А потім почалась війна… Так багато людей страждало, що ми вирішили зробити добру справу і стати волонтерами. Зняли чимало грошей з рахунку, закуповували на них їжу, одяг та продукти для людей, які найбільше цього потребували. Все одно ці папірці були нечесно зароблені свого часу…

Якийсь канал знімав про наше волонтерство сюжет. Мабуть, за ним рідна мати і вийшла на мій слід.

Прийшла до нашого дому, плакала, вимолювала пробачення і просила взяти її до себе. Але я відмовив.

Не знаю, від скількох ще дітей вона отак відмовилась, щоб влаштувати особисте життя. Думаю, я не один такий. Усі чоловіки її кинули, молодість пішла, то вона тепер про сина згадати вирішила? Я готовий допомагати людям. Тим, хто справді цього потребує… Але якщо людина готова покинути все заради гаманця з грошима – вибачте, це не за адресою.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!