Свекруха захотіла відсудити квартиру, яку мені заповів батько
Минає другий рік, як ми з Павлом одружені. Ми щасливі, але є один момент, який досі заважає — його матір.
Не знаю, що я їй такого зробила, що вона мене так не любить. Біля неї я страшно нервуюсь, бо не звикла, щоб мені вказували, як я повинна робити і як жити. Може вона хоче, щоб я кинула коханого? Не знаю…
Як таких наглих людей земля носить? Зараз поясню в чому річ.
Перед тим як одружуватись ми з Павлом вирішили трохи пожити разом. Побутові обовʼязки ми поділи між собою, мене все влаштовувало. Тож через річ ми почали готуватися до весілля. Періодично до нас у гості могла приїхати його мама, подивитися як ми живемо.
І тут ніби нічого страшного, але коли Павла не було вдома вона влаштовувала мені справжній квест стресостійкості. Я все робили не так, як вона колись для свого сина. Та я старалася закривати на це очі.
Ми зіграли весілля. Жили в тій же орендованій квартирі.
А через два роки сталося горе. Не стало мого батька. Він заповів мені свою квартиру, тож ми одразу переїхали туди. Спочатку оновили ремонт, докупили новіші меблі й жили собі в задоволення. Тим більше квартира була в дуже хорошому районі міста.
А квартира свекрухи була на протилежному боці, тому її візити стали рідшими. Але останнє, що вона заявила не влазило ні в які ворота!
Я думаю, що свекруха спеціально приїхала тоді, коли Павло був на роботі. Стала з порогу хвалити нашу квартиру. Вона мене здивувала своєю нетиповою раптовою добротою. Тоді я ще не здогадувалася, які у неї наміри.
Свекруха стала натякати, що вона б хотіла пожити тут. А потім прямо сказала, що мріє тут жити й готова уступити нам свою однокімнатну квартиру. Що вона вже все ухвалила з Павлом і він не проти.
Я слухала це мов укопана! І зо три хвилини намагалася підібрати слова у голові, щоб пом’якше відмовити їй. Та вона слухати мене не хотіла, влаштувала скандал.
– У мене надійні люди в суді! Так що май на увазі, відсудити квартиру для мене не проблема!
– Як ви збираєтеся її відсудити?
– А так, Павло послухає мене і подасть на розлучення!
– Забирайтеся з моєї квартири! Я не можу більше слухати цей абсурд! – вирвалось у мене в кінці, і свекруха гримнула дверима.
Я розуміла, що цей спектакль затягнеться до вечора, що прийде чоловік і у нас буде серйозна розмова. Настрій був зіпсований, просто не вкладалося, як вона до такого додумалася!
Коли Павло розповів мені, що я з кулаками проганяла його маму мені стало ще гірше. Я не могла нічого зробити з цим, бо він вірив мамі, а не мені.
Зараз ми з чоловіком не розмовляємо. Я не знаю, що на мене чекає далі! Хтось може сказати, чи є шанси, що у мене відберуть квартиру?