23 Липня, 2021
Вісім років тому, відразу після весілля я впустила дітей в свою квартиру, треба ж було їм для початку допомогти. Тепер я виходжу на пенсію і ця квартира мені самій потрібна. Спробувала попросити сватів, щоб тепер вони трохи допомогли, адже у них є можливості, але вони відмовилися

Вісім років тому, відразу після весілля я впустила дітей в свою квартиру, треба ж було їм для початку допомогти. Тепер я виходжу на пенсію і ця квартира мені самій потрібна. Спробувала попросити сватів, щоб тепер вони трохи допомогли, адже у них є можливості, але вони відмовилися

Відразу після весілля діти до мене пішли, вісім років уже живуть! – розповідає 61-річна пані Світлана. – Ну, не до мене прямо – в квартирі, яка мені від батьків дісталася в свій час. Двох внуків мені подарували, дочка в декреті зараз, зять працює. Спочатку вони планували купувати свою квартиру, але зараз розуміють, що не потягнуть. Всі гроші йдуть на їжу і оплату комунальних послуг.

Онукам Світлани Степанівни два з половиною роки і шість років, старший в цьому році йде в школу, а дочка посилено шукає роботу – гроші потрібні. Але з двома малими дітьми не так просто працевлаштуватися.

– А тут ще й у мене на роботі проблеми почалися, на пенсію мене відправляють! – зітхає пані Світлана.

– Може, це і добре? Будете з онуками сидіти, а дочка зможе на роботу вийти.

– Але за що ми жити будемо? – каже пані Світлана. – Пенсія у мене маленька, дочка теж на початках багато заробляти не буде, ціни ростуть на очах буквально на все.

Колись давно у Світлани був чіткий план щодо пенсії – якщо буде зовсім туго, вона здасть в оренду другу квартиру. Але зараз про це не може бути й мови – не гнати ж дочку з сім’єю на вулицю! В крайньому випадку, ну це якщо вже взагалі більше ніяк, можна з’їхатися всім в одну квартиру, а іншу здати. Але цього, звичайно, дуже б не хотілося. Обидві квартири двокімнатні, значить, спокою не буде зовсім, ні вдень, ні вночі.

Ні, від допомоги з онуками пані Світлана не відмовляється, але заселитися до них в квартиру – це вже називається не допомога, а «взяти на себе онуків від і до». Такого не хотілося б.

Та й дочка з чоловіком не сильно зраділи, коли мама запропонувала їм обговорити ідею з’їхатися. Всі звикли вже жити самостійно, бути самі собі господарями. При спільному проживанні непорозумінь не уникнути і ми це розуміємо.

– І тут я згадала про свою сваху і вирішила їй зателефонувати! – розповідає пані Світлана. – Вони люди не бідні, у них є дві квартири, плюс заміський будинок, в якому вони і живуть, а квартири здають! Дві пенсії отримують! Плюс сват ще працює. Так їм і сказала – я вісім років сім’ю дітей тягла, тепер ваша черга настала допомагати, тим більше, що і можливості для цього у вас є! Пустіть дітей в одну зі своїх квартир.

Але свасі моя ідея не сподобалася, вона мені сказала, що з моєї сторони некрасиво заглядати в їхній гаманець і рахувати їхні гроші.

Пані Світлана обурена таким ставленням свахи. За вісім років свати не допомогли молодій сім’ї ні копійкою. Живуть для себе, маючи заміський будинок навіть жодного разу онуків не взяли до себе. Запрошують дітей в гості тільки з батьками, і то нечасто, дарують альбоми з олівцями і не відчувають себе нічим зобов’язаними нікому!

Це при тому, що їх власний син живе у Світлани Степанівни. Відправили сина в чужий будинок, і нічим не переймаються.

– А я вважаю, вони зобов’язані допомогти дітям, тепер їхня черга! – каже пані Світлана.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *