У селі завжди так заведено, хто з дітей доглядає батьків, тому й хата залишається. Так думав і Петро. Він багато років доглядав тата й маму, жив з ними, ремонтував стареньку хату. Брат лише на Трійцю приїжджав, ніколи стареньким на допомогу не з’являвся. А коли батьків не стало, то Олексій прийшов в батьківську хату і сказав братові, що тепер він житиме тут, бо дружина виставила його з дому.

Петро зі своєю сім’єю давно вже живе в рідній домівці. Старший брат Олексій одружився на жінці з міста. Спадщину Петро з дружиною не оформляли. Ніби як належить молодшому синові батьківська хата, адже саме він з дружиною доглядали стареньких батьків дуже багато років, в усьому допомагали. Принаймні так в селах заведено, хто батьків догледів, того й хата. Та й сам Олексій всі ці роки мовчав, на будинок не претендував.

Олексій з дружиною приїжджали раз на рік, на Трійцю. Часто батьків не відвідували, нічим їм не допомагали, а з приводу батьківської хати претензій ніколи не було, про це навіть мову вони не заводили.

Хата старенька вже трохи була, стіни тріскалися, то Петро частково зніс старі споруди, підкріпив стіни цеглою, за яку виклав чималі гроші, які заробив, звичайно, сам.

І баню побудував нову, паркан гарненький звів. Зробив затишним та красивим подвір’я батьківської хати.

Все було у кожної сім’ї тихо, мирно і спокійно. Поки на поріг не ступив якось Олексій. Мовляв, дружина його вигнала, тепер йому діватися нікуди, даху над головою у нього немає, буде жити на батьківщині. Такі новини, звичайно, Петра зовсім не потішили. Врешті-решт він чимало зробив, перебудував заново майже все, де треба підлатав, а Олексій заявився на все готове. Та ще й повів себе за належне, наче додому прийшов, не попередив про приїзд і дозволу у брата пожити в хаті питати не став.

Стіл йому не накрили. Всім виглядом показуючи, що не раді незваному гостю. Постелили брат з дружиною йому в найменшій кімнаті. Дітям довелося з батьками тіснитися в їхній спальні.

Наступного дня Олексій спав довго, до обіду. Через нього було неможливо пройти на кухню, не зачепивши ногою. Сільські люди встають рано, адже господарство обійти мають встигнути ще до роботи, а тут спить і спить.

Прокинувся до обіду, відразу попросив їсти. Дружина Петра підігріла йому суп, м’яса поклала. Він поїв і знову ліг.

– Як жити збираєшся? – обережно запитала дружина Петра брата свого чоловіка. – Довго у нас будеш? У нас сім’я все таки. Дівчаткам ніде присісти уроки робити. Хата не велика, дві кімнати всього.

Олексій спочатку промовчав, а потім впевнено сказав, що може ще помиритися з дружиною.

Виспавшись за цілий день, Олексій всю ніч дивився телевізор, із гучним звуком, який лунав на всю хату. Через нього ніхто не виспався. А всім рано вставати.

Вдень Олексій спить, вночі – телевізор дивиться.

Рідні довго мовчали, а потім дружина Петра, якось підслухала розмову, коли Олексій зі своєю дружиною розмовляв:

– Процес пішов, вони вже зрозуміли, що я тут на довго, нехай знають, що будинок і мій теж. І мені все одно, що Петро там набудував. Його ніхто не просив. Так що все нормально. Скоро ми досягнемо всього, ще трішки почекай.

Почула і розповіла чоловікові. Мовляв, так і сяк, у Олексія з дружиною все добре, це він око поклав на батьківську хату, хоче прибрати і собі майно це до рук.

Петро пішов до брата в кімнату, зібрав всі речі і викинув на вулицю. Сказав, щоб брат більше не приходив, що потрібно було раніше хату ділити, коли вона валилася, а не зараз на все готове прийшов і права свої ще якісь диктує.

Олексій сказав, що він так просто хати батьківської братові не залишить. Але Петра підтримують всі сусіди, адже знають, що батьків доглянув і хату відбудував. Правда на його боці, вони його не залишать.