Коли син привів додому невістку, я не дуже була нею задоволена, вона нічого не вміла робити. А ми з чоловіком люди працьовиті, я такого не розумію, щоб жінка могла лише яйце пожарити, чи салат накришити. А одного разу Марічка несла дрова, великий оберемок, я бачила, що їй важко, але допомогати не стала, нехай вчиться щось і сама робити, а то нічого не вміє. А потім відразу вона пішла в свою кімнату і не виходила до вечора. Ту ніч я не спала, бо відчувала провину за собою

Ми з чоловіком маємо двох дітей: старший син Микола і молодша донечка Іванка. Пише Смерека

Коли син привів до нас додому невістку, я не дуже була нею задоволена, вона зовсім нічого не вміла робити. А ми з чоловіком люди працьовиті, я такого не розумію, щоб жінка могла лише картоплю та омлет приготувати, або салат накришити. Але мовчала, бо вона сирота.

Будинок у нас великий, тому ми з чоловіком Петром відразу синові сказали, нехай поживуть у нас, бо шкодували не так його дружину, як свого Миколу, адже розуміли, що йому потрібно платити буде за житло.

Іванка дуже подружилася з дружиною брата, і коли я в сімейних бесідах, за відсутності невістки, розповідала, як я нею незадоволена, то Іванка завжди була на стороні Марічки. Мені це не дуже подобалося, адже вона моя донька, має розділяти мої погляди. А потім я стала мовчати, бо ні мої діти, ні чоловік мене в цьому не підтримували. І хоча мені не подобалося багато чого в невістці, але мені навіть не було з ким поговорити про це, бо вся родина добре ставилася до неї.

А потім Марічка сама стала горнутися до мене: я в хлів – вона за мною, я готувати беруся борщ – вона мені капусту кришить, картоплю чистить.

А якось Марічка несла в хату дрова, я бачила, що їй важко, але вирішила не допомагати, нехай старається трохи, а то геть нічого не вміє. А вона того разу неправильно стала на ногу, а потім ще довго лежала і кульгала трішки, але до вечора й слова мені не сказала, не поскаржилася, лише розказала тихенько Миколі, коли той прийшов з роботи. Видно важко було їй ходити, бо в той вечір він носив їй все у кімнату.

А я ту ніч зовсім не спала. Мені стало так шкода цю дитину, розуміла, що й моя вина є у тому, адже якби я їй тоді допомогла, все склалося б інакше.

А вранці Марічка прокинулася і взялася готувати сніданок. Я подивилася на свою невістку іншими очима. Стало шкода, що вона одна, ні батька, ні матері, нікому не має діла до неї, нікому навчити чомусь. Сама маленька, тендітна, рученята ті такі тоненькі. Я полюбила її, як свою дитину, сама не можу пояснити, що в мені ось так різко змінилося.

Відтоді я всьому стала вчити дружину свого сина, коли щось не виходило, ми разом з нею сміялися з усього, разом все виправляли. Тепер у мене дві донечки і один син. Не даремно люди говорять, що мудра свекруха знайде собі доньку, а нерозумна – і сина втратить.