Свати сказали мені, що я зійшла з розуму, але одразу ж взялися організовувати весілля за мої гроші!

Я проживаю одна, чоловіка у мене немає, так склалися обставини. Проте є дорослий син — моя підтримка та опора. Моє життя було досить важке — з батьками я не спілкуюся, бо вони були проте, щоб я стала матір’ю без чоловіка. Я жила на орендованих квартирах, шукала будь-який підробіток, щоб у сина все було. Коли їх не стало — я успадкувала від них квартиру, але зараз молю у Бога пробачення за свої образи на них.

Всі труднощі зробили мене сильнішою. Ще з самого дитинства я повторювала своєму синові: «Що б не трапилося у твоєму житті, я завжди допоможу тобі порадою та ділом». Я завжди була поруч, якщо син відставав у навчанні, то шукала додаткову роботу та наймала йому репетиторів, або купувала йому на останні гроші подарунки, які він дуже хотів. Завдяки моїм зусиллям, він закінчив університет і пішов працювати у велику будівельну компанію.

Але як тільки він почав працювати, то вирішив одружитися. Наречена була з заможної родини, мій син набагато простіший. Свати не хотіли робити пишного весілля, сказали, що посидимо у невеличкому сімейному колі. Але я бачила, як засмутилася з цього приводу наречена. Вона завжди мріяла одягнути білу сукню. Вирішила я взяти кредит: 120 000 тисяч гривень на три роки, платити щомісячно потрібно було чотири тисячі. Розуміла, що важко буде, але нічого не вдієш.

Свати сказали мені, що я зійшла з розуму, але одразу ж взялися організовувати весілля за мої гроші! Навіть почалися сварки: який фасон сукні обрати. Я тільки спостерігала, з якою швидкістю витрачаються мої гроші. Син дуже образився на мене за марнотратство. Найсмішнішим мені видалося те, що з нашого боку було лише 17 запрошених гостей, а з боку нареченої – 45! Але за все платила тільки я! Свати подарували молодим лабрадора, сказали — молоді його дуже хотіли.

На жаль, син та невістка не знайшли спільної мови одразу ж після весілля:не розрахували сили і потреби один одного. Всі намагалися їх помирити, але жодних успіхів не було. Син взяв квартиру в кредит якраз перед їх розлученням. Рік видався важким, через ситуацію в країні з роботою стало складно, пішла щомісячна заборгованість по кредиту, підпрацьовую всюди, де беруть. У сина нічого не прошу, тим більше у нього нове кохання з’явилося.

Вирішила, що потрібно поговорити зі своїми колишніми сватами. Взяла з собою всі чеки по весіллі, показала, що всі витрати були тільки з моєї сторони, попросила допомогти мені закінчити цей рік з виплатою. Вони мене спокійно вислухали і сказали, що з самого початку були проти великого весілля, тому платити вони нічого мені не будуть. Якщо ж вони не хотіли нічого святкувати, то навіщо запрошували стільки гостей?

Мене виставили за поріг. Я попросила їх нічого не розповідати моєму синові, адже він гадає, що я справляюся зі щомісячними виплатами. Верталася додому з важким серцем: сватів двоє, могли б мене підтримати та зрозуміти. Люди дуже люблять все безкоштовне. Мені так прикро! Я знаю, що я знайду вихід з ситуації, просто мені дуже не приємно, що нам на шляху зустрілися такі люди! Не важливо, що я тепер вже не їхня родичка. Колись вони спокійно користувалися моїми грошима, коли організовували весілля. Чому зі мною так несправедливо вчинили?