Після 20 років життя у шлюбі, я подав на розлучення. Думав, що Аня буде скандалити, але її реакція мене здивувала

Ми з жінкою прожили разом у шлюбі понад 20 років.

Знаєте, коли в тебе щодня повторюється одна і та сама картина “дім-робота-дім-робота”, то життя якось втрачає яскраві фарби.

Кожен ранок прикидаєшся з думкою про ту проклятущу роботу.  А коли повертається додому – то клянеш всіх сусідів та молишся, аби не посварилися з жінкою. Не можу сказати, що ми жили бідно. Але грошей у нас було обмаль. Ми не їхали ні в Туреччину, ні в Болгарію. Наш максимум – це пікнік з друзями чи поїхати до батька у село. Там річка, є ліс. Навіщо мені платити декілька тисяч доларів за те, аби покупатися у хлорованому басейні та позасмагати на шезлонзі.

От саме через гроші у нас з жінкою виникали суперечки та сварки. Анна дорікала, що я скупердяй та не забезпечую родину:

“Глянь, тут вже дверцята на соплях тримаються!”

“Ти обіцяв перекрутити лампу, чому я досі в туалет ходжу з ліхтариком?”

“Подивися, треба новий холодильник купити. Цей вже двічі за місяць протік!”

Ледь не щодня я чув докори про те, який поганий чоловік та не вмію господарювати. Ані не подобалося, що я викупив у сусіда його старий холодильник. Бо, бачте, новий захотіла! Але як їй нормально пояснити, що грошей у родині нема? 

Такі сварки у нас почалися, коли діти переїхали геть. Донька вступила до Львова, а син в Одесі. Аня б мала включити трохи клепку та розуміти, що мало того, я її забезпечу, то ще дітям допомагаю!

– Сашко вже на роботу сам влаштувався, а Ліна каже, що їй стипендії вистачає, вона ще на замовлення пише курсові. Не прикривайся дітьми! – дорікала жінка. 

І декілька місяців тому ми вирішили розчулитися. Це не було якесь імпульсивне рішення, я думав декілька днів про це. Намотував кола біля будинку, міркував, як правильно сказати, як взагалі почати розмову. 

– Аню, я гадаю, що нам треба розлучитися…

Жінка подивилася на мене декілька секунд я вже гадав, що зараз вона почне психувати чи плакати. 

– Добре, завтра можемо піти і написати заяву на розлучення, – спокійно відповіла Аня. 

Чесно кажучи, її реакція мене здивувала. Адже яка жінка в 40 з хвостиком років захоче розлучатися?

Я взагалі думав, що у такому віці жінки вже звикли сидіти у нас на плечах. А тут на тобі – розлучення! 

– Ти серйозно?

– Так. Ну ти сам це запропонував, я також про це думала. 

Нас розлучили швидко, я переїхав до свого брата, він має за містом невеликий будинок. Собі забрав машину, ані залишилася квартира. Адже це житло нам подарували її батьки ще на весілля. 

Я гадав, що після розлучення Аня ще прийде до мене, попросить повернутися додому, ну аби ми все почали заново. Все-таки, у нас діти є!

Але зараз жінка немов мені на зло вихваляється у фейсбуці красивими фото. То вона на танці східні записалася, то поїхала у Буковель на вихідні. Змінила зачіску та колір волосся, видно, що схудла. 

Однак, тільки я страждаю. Адже брат натякає, що треба мені вже шукати власне житло. Але я не потягну орендовану квартиру, ви ж бачили ціни? А комуналка? Я ще й повинен дітям надіслати хоча б якусь тисячу гривень, аби їм вистачило на прожиття. 

Син ще ніколи може до мене зателефонувати, але ми довго не говоримо. А донька взагалі перестала підіймати слухавку та заблокувала мій номер. Здається, що то Аня їх так проти мене намовила! 

Я очікував від розлучення якоїсь легкості, безтурботності та ейфорії. Так, вона у мене була, але декілька днів. А зараз бачу, що розлучення пішло на користь тільки Ані! А мене зробили цапом-відбувайлом! 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!