16 Жовтня, 2021
Олена, три дні тому познайомилася в притулку з крихітною дівчинкою, через що не спала третю ніч поспіль. Маленька, беззахисна, майже нерухома, з сірою пеленою у погляді не покидала її думки.

Олена, три дні тому познайомилася в притулку з крихітною дівчинкою, через що не спала третю ніч поспіль. Маленька, беззахисна, майже нерухома, з сірою пеленою у погляді не покидала її думки.

Героїня цієї історії, Олена, три дні тому познайомилася в притулку з крихітною дівчинкою, через що не спала третю ніч поспіль.  Маленька, беззахисна, майже нерухома, з сірою пеленою у погляді не покидала її думки.

Жінка нічим не відрізнялася від інших: щаслива сім’я (чоловік і двоє дорослих синів), власний будинок, робота. Але її діти вже жили своїм життям. А вона ще почувала себе такою молодою, і все-таки все життя мріяла про доньку. І побачивши цю дитину, вона зразу усвідомила — це моя дитина. Однак здоровий глузд переконував її, що це велика відповідальність, треба добре обдумати такий вчинок і порадитися з усіма членами сім’ї.

Однак те, що дівчинці потрібна була допомога, не залишало їй ніякого вибору, окрім як взяти малятко до себе. Рішення вдалося Олені не просто, а ще важче було переконати своїх рідних. Перед підписанням згоди на усиновлення, працівники дитячого будинку висували безліч аргументів, проти цього:

— Вона ж голову не тримає в 11 місяців! Почекали б місяць й оформили інв@лідність!

Олену охопила злість від цих слів. Чому вони досі не звернулися до лікарів, щоб ті обстежили дитину?! Звичайно, вони ж хотіли отримувати на її утримання додаткові пільги. Якими жорстоким треба бути, щоб не лікувати дитину через власну вигоду. Завідуюча мовчки розвернулася на п’ятах і вийшла, грюкнувши дверима. Олена обурювалася, коли її крихітку називали інвалідом.

Для неї це було не так. Вона сподівалася, що лікування розв’яже цю проблему. І тут розпочався час обстежень, лікарень, операцій. Важкий був період. Оточуюючі не розуміли, для чого їй були потрібні усі ці клопоти. Але все було дуже просто — у її серці жила безмежна любов до цієї дитини. Вони з усім впораються, разом. У дитини через неналежний догляд в дитсадку був слабкий імунітет, вона чіпляла болячки одну за одною, що значно ускладнювало ситуацію.

Не витримавши таких клопотів, чоловік Олени подав на розлучення. Але жінка не опускала рук, адже в неї є заради кого жити. Всупереч всім прогнозам «лежаче» малятко за пару місяців зробило свої перші кроки. Згодом вона здригнулася від звуку домофона і заплакала. А це означало, що вона чує. Радості Олена не було меж! Всі її старання не даремні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *