На колядку ми з сім’єю поїхали в село. Мама якраз з Італії вернулась і дала внукам по 50 євро. А мені плакати хотілося

Після весілля я переїхала до чоловіка у його квартиру. Мій Роман мав гарну роботу, заробляв чудово. Я теж працювала. Ми собі жили в задоволення і будували плани на майбутнє.

Пізніше вийшла заміж моя сестра. Її чоловік переїхав до батьківської хати. Загалом стосунки у моїй родині були хороші. Батьки старалися чимось допомогти при змозі. 

Коли не стало мого тата, це стало справжнім ударом для всіх. Він був такою доброю людиною, активною, багато років працював на відповідальній посаді, заробляв добре.

Десь у цей час я дізналася, що вагітна. Наступний рік став важким для всіх. Я не працювала, чоловік нас забезпечував. Так само маленька зарплата була в мами. Вона так посиділа вдома пів року і надумала їхати до Італії на роботу.

Казала, що не одна жінка так і дітям помагала і хати купляла і ремонти робила. 

– По-іншому я не знаю де ще можна так заробити! – зітхала мама.

Важко їй було на початку, поки мову підівчила, поки роботу знайшла. А з часом вже і що відкласти мала. 

І справді, навела вона гарний порядок в тій хаті. Паркан поставила, ремонти зробила, газ провела. Мама сюди не їхала поки тривав ремонт. Усім займалася моя сестра з чоловіком. 

Пізніше я завагітніла вдруге. Як то кажуть з декрету в декрет. Грошей стало бракувати. Але мама навіть не заїкалась, щоб нам чимось допомогти. 

Коли приїжджала раз в рік, то могла привезти нам торбу італійських продуктів, а дітям по 100 євро. Я трохи цього не розуміла, адже в сестри дітей не було, але гроші від мами вона отримувала регулярно. Напевно мама думала, що якщо ми живемо у місті, то у нас всього вдосталь. Бо в селі життя важке.

Нещодавно я почула, що мама купила сестрі машину. Причому з салону. 

– А що такого! Зять живе у моїй хаті, то і буде возити моєю машиною! – спокійно пояснювала мама, а мені ставало обідно.

Я ж розуміла, що мама приїжджає настільки рідко, що поїздить тією машиною не так вже й часто.

А на Різдво мама зробила сюрприз, приїхала додому і запросила всім до себе. Ми з чоловіком і дітьми приїхали, діти заколядували.

Мама вручила їм по 50 євро і більше нічого не дала. Я знову не зрозуміла це, адже добре знала скільки вона передає грошей сестрі. Чому ж нам не дає ні копійки?

Я не витримала і покликала маму на розмову, коли вона була на кухні. Спитала прямо в чому справа. 

– Доню, ти не сприймай це все отак. Зрозумій, що в старості мене доглядатиме твоя сестра, я ж залишуся жити з ними. Після того не зможу їм допомагати грошима. Тому зараз допомагаю. Ти будеш жити своїм життям, в своє задоволення.

Та легше мені від маминих слів не стало. Чому вона у свої 55 років вже думає про якийсь догляд. З чого вона взяла, що я не хотіла за нею доглядати? Ніхто не знає, що на нього чекає завтра, а мама вже зараз так вирішила вчинити.

Ми повернулися додому, діти тішилися грошам, а в мене така туга. То як тепер виходить, мама відмовилась від мене?