Моїй мамі 55. Я гадала, що вона має клепку в голові, але дуже помилилася!

Я дуже люблю свою маму, але такий вчинок просто виходить за рамки здорового глузду! А все через те, що моя мама, які на секундочку вже 55, вирішила… піти під вінець! 

Ну просто у голові не вкладається таке.

Все почалося ще рік тому. Раз прийшла до мами у гості, щоб вона з моєю донечкою Іринкою посиділа. Вмикаю її ноутбук – а там сторінка з сайту знайомств та її анкета.

– Ой, та це якийсь вірус, не зважай, – відхрестилася мама.

Ну я забула про те, адже мама дійсно погано тямить у комп’ютерах та часто телефонувала з питання “а що робити, у мене тут синій екранчик світиться”. 

Але це тоді вже був перший дзвіночок. Через тиждень прошу маму посидіти з малою, а вона каже, що дуже зайнята. Ну, окей, свекруха допомогла з Іринкою. Правда, така скритна поведінка мами мене тривожила. 

І от на Новий Рік вона запросила нас у гості. Ще й казала, що хоче познайомити з одним другом. Я, звісно, нічого не підозрювала. Купила тортик, шампанське, заходжу до квартири – а мені двері відчиняє незнайомий чоловік:

– Вітаю, мене звати Антон. 

То ось такий “сюрприз” влаштувала мені мама! Виявляється, вона потайки від мене, зареєструвалася на сайті знайомств і там почала переписуватися з Антоном. І це ще не все.

– Словом, ми з Антоном зустрічаємося. Але то секрет, нікому не кажи. Не хочу, щоб ще люди про мене пліткували та сусіди насміхалися, – тихо прошепотіла мама на кухні, коли ми сервірували стіл. 

Тоді мій терпець увірвався – я почала лаятися та кричати, що вона взагалі на старості років здоровий розум втратила і з аферистом зустрічається. Я бачила таке у багатьох фільмах. Антон, звісно, не дурень, адже у мами велика трикімнатна квартира, машина, власний магазинчик солодощів на базарі. Так сказати, запримітив собі ціль.

Отож, як ви зрозуміли, вечір було зіпсовано. Я забрала дитину та поїхала додому. Мама ще тиждень намагалася зі мною помиритися, але я була категорично проти. Звісно, зараз ми спілкуємося, вона приїжджає у гості до внучки. Правда, теми щодо Антона ми уникали, щоб зайвий раз не псувати настрій. 

Але місяць тому я побачила на її руці невелику каблучку.

– Мамо, а це що?!

– Доню, як тобі сказати.. Словом, Антон зробив мені пропозицію. Ми не будемо влаштовувати пишне весілля, тільки розпишемося та посидимо у ресторані. Допоможеш обрати сукню?

Тоді я почервоніла від такої новини. Мамі ще вистачило нахабства просити про допомогу, коли сама знала, як я ставлюся до Антона. Ми так сварилися, що, здається, весь район чув. Я не витримала та програла її геть з умовою, що вона може повернутися, якщо кине Антона. Інакше я їй не донька. 

От вже місяць ми взагалі не спілкуємося, навіть не телефонуємо одна одній. Іринку у гості до мами відводить чоловік, я навіть не маю бажання її бачити. Вже через це весілля почала лаятися з чоловіком Романом, бо він, виявляється, прийняв сторону мами:

– Ну яка тобі різниця? Нехай собі грає весілля, це ж її життя, чому ти так проти!

Чесно кажучи, я не думала, що моя мама на таке здатна. Адже хто додумається у такому віці одружуватися? Хіба у неї клопотів не вистачає? Ще не дай Боже скаже, що у мене може з’явитися братик чи сестричка. До одного місяця мені така сімейка. 

Я така зла, що навіть викинула запрошення на весілля у смітник. Нехай мій Роман йде на свято, але без доньки. Не вистачало, щоб моя Іринка на такий цирк дивилася та собі психіку псувала. 

Так, я розумію, що з одного боку мої слова виглядають дуже категоричними. Але я бажаю мамі тільки щастя і вважаю, що Антон – поганий чоловік. 

Чого навчила мене ця історія? 

З віком наші батьки стають схожими чимось на дітей – роблять дурниці, необдумані вчинки. І за ними треба пильно стежити, щоб вони не наробили лиха на свою голову. Я дуже жалію, що не проконтролювала маму, адже зараз вона може погубити своє життя. Готова піти на все, тільки б здихатися такого горе-вітчима.