– Мамо, ти коли назад збираєшся? – Ніколи. – Як це так? А жити де зібралася? – Як це? В будинку. – Е ні, для тебе тут місця немає! – заявили сини

10 років тому я виїхала за кордон на заробітки. Іншого виходу просто не знаходила

Раніше гроші до хати приносив мій чоловік, але з ним трапився нещасний випадок на будівництві, після якого він більше не міг нормально працювати. 

– На що ми тепер житимемо, Марічко? – налякано питав чоловік. – Пробач мені, хіба ж я знав, що все так складеться. 

– Ти що, Васильку? Ти ж ні в чому не винен! А за гроші не переживай — я щось вигадаю. 

Нічого мудрішого не придумала, крім того, як їхати в Португалію разом з подругою. Спершу було дуже важко. Робота на заводі — справа не з легких, але я знала, на що підписувалася. 

Гроші платили гарні. Я майже все пересилала своїм дітям і чоловікові. Собі залишала лише на їжу і житло. 

Додому не приїжджала. Все ніколи було. Повернулася до рідних країв тільки тоді, коли дізналася про те, що мій чоловік відійшов до Господа. 

Я не могла в це повірити! Я ж навіть з ним не попрощалася! Всі очі виплакала дорогою додому. Думала, дітки мене втішать, розрадять, але ж ні…

Вони взагалі не раді були мене бачити. 

– Мамо, ти коли назад? 

– Ніколи. Я назавжди тут залишаюся. Чим могла — тим вам допомогла. Далі вже самі. 

– А де ж ти тут жити зібралася? 

– Як це? Та в будинку нашому! Два поверхи для кого вибудували?

– Мамо, та нам з братом ледь простору вистачає. Може, ти сьогодні в літній кухні переночуєш? 

Погодилася, а що було робити? Сама розумію, що погано виховала власних дітей, які не знайшли для мене місця у величезному будинку, який поставили за мої кровно зароблені. 

Дякувати Богу, що я мала свої заощадження. Утеплила собі свою літню кухню, купила телевізор, живу тепер, як пані. 

На дітей зла не тримаю. Виховала матусиних синочків, а тепер от мушу плоди пожинати…

А як би вчинили Ви, якби опинилися на місці Марії?

Напишіть нам у коментарях на Facebookh

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними.