3 Жовтня, 2022
Лист із окупованого Херсону. Його повинно прочитати якомога більше людей!

Лист із окупованого Херсону. Його повинно прочитати якомога більше людей!

«Наташа, ми тримаємося щосили. Відчувається, що вони бояться. Дуже бояться. Вони можуть зупинити на вулиці будь-яку людину і змусити повторити кілька разів, що вони великі, що вони сильні і ми хочемо жити з ними.

Ми опускаємо очі і повторюємо, а в голові крутиться – як же ви, с@ки, боїтеся, якщо вам, для вашої величі, потрібно, щоб хтось про цю велич повторював. Як ви самі в собі не впевнені.

Це як, статевий акт з iмпотeнтом, якому треба нескінченно повторювати, що він сильний, що в нього все виходить, дуже довго і вперто для нього старатися і при цьому думати, коли ж це болісне знущання, нарешті закінчиться.

Ми повторюємо це для того, щоб зберегти нас усіх. Тому, що дуже складно воювати беззбройній людині проти безмозглого тулyба з автоматом.

Тому, що потім, коли цю нeчисть виженуть із нашої землі, нам треба буде упорядковувати місто. З ким би ми зараз не говорили, у всіх одні слова.

Слова, що у місті запах гнилі. Нам, напевно, потрібно буде дуже багато миючих засобів, щоби просто довго мити тротуари, будинки, і навіть дерева. Тому що все, до чого торкалися ці нeлюди, має запах гнилі.

Вчора одна жінка, пенсіонерка, відмовилася повторювати, що вони великі. Три здорові мужики її рoздягнули і залишили на вулиці, заборонивши комусь підходити до неї, щоб допомогти.

Три години вона роздягнена стояла на вулиці і тільки голосно говорила:

“Не підходьте до мене, мої рідненькі. Не наражайте себе на небезпеку. Будь ласка! У нас ще буде з Вами дуже багато справ… Потім!”

І ще. Вони крадуть.

Вони крадуть усе.

Мені навіть складно вигадати, що вони не крадуть.

Ми ніколи не бачили крадіжки у таких масштабах. Починаючи від дитячих іграшок і закінчуючи ящиком овочів, які підгнили.

Вони бояться, бо у місті постійно розклеюють листівки.

Наші листівки із українською символікою.

Ми чекаємо на ЗСУ. І коли вони будуть близько, то херсонці голими руками та зубами рoзправлятимyться з нечистістю.

Вони це відчувають.

Тож поспішають.

А ми зачекаємо. Зачекаємо… Зціпимо зуби, стиснемо кулаки до оніміння в пальцях і чекатимемо. Тому що нам є заради чого чекати.

Щоб було раз і назавжди. І жодного з цієї нечисті не лишилося.

А потім митимемо місто.

Довго.

Наташа, передайте всім, що Херсон – це Україна!

І, якщо можете, моліться за нас, називаючи у своїх молитвах усі українські імена. Тому що це наші імена…»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *