Смерека

Тут цікаво

Uncategorized

Люди беруть дітей з дитячого будинку, а я вирішила забрати чужу бабусю з будинку для літніх людей. В той день всі родичі перестали зі мною спілкуватися. Тільки й чую від рідні: – Зараз такі часи, і так життя важке, а ти собі ще й стару в хату привела! До нас ніхто тепер не ходить в гості. Але я не розумію, що я поганого зробила

Люди беруть дітей з дитячого будинку, а я вирішила забрати чужу бабусю з будинку для літніх людей. В той день всі родичі перестали зі мною спілкуватися. Тільки й чую від рідні: – Зараз такі часи, і так життя важке, а ти собі ще й стару в хату привела! До нас ніхто тепер не ходить в гості. Але я не розумію, що я поганого зробила

Рідні люди мене зараз не підтримують, сміються з мене за спиною, кажуть, що геть розум втратила. А справа ось в чому.

Всі беруть дітей з дитбудинку, а я вирішила забрати чужу бабусю з будинку престарілих.

Жоден з друзів і сусідів не схвалив мого вчинку. Всі, як один покрутили пальцем біля скроні зі словами:

– Зараз такі часи, і так життя важке, а ти собі ще й нахлібника в будинок взяла!

Але я впевнена, що я вчинила правильно. Це моє життя, і мені робити вибір, як краще. Але сумно від того, що родичі по-іншому стали ставитися до мене, наче я у них прошу грошей чи допомоги. А я ж нічого ні в кого не беру.

Раніше ми жили вчотирьох: я, дві моїх дочки і моя мама. На жаль 8 місяців тому моєї мами, яку ми дуже сильно всі любили, не стало і ми залишилися втрьох.

За ці місяці, ми з дочками зрозуміли, що у нас є ще багато сил і часу, і ми можемо витратити їх на допомогу іншій людині.

Ще зі школи у мене був близький друг, який до 30 років, замість того щоб побудувати сім’ю і кар’єру, просто зіпсував сам собі життя. Найсумніше, що він жив, як хотів пенсію матері. Коли вона перестала її давати, він просто здав її в будинок престарілих, якимось чином виманивши перед цим у неї квартиру, а гроші пустив за вітром. Декілька років жив безбідно, ні в чому собі не відмовляючи, а потім гроші скінчилися, а про маму він і не згадував, йому було байдуже до неї, він навіть не знав, чи вона ще є на світі.

Я тітку Раю знала з самого дитинства, як і вона мене. Раз на місяць з дочками заїжджали до неї в гості і привозили різноманітних смаколиків. Тітка Рая тішилася нашим візитам, як маленька дитина, крім нас до неї ніхто не приходив.

На мою ідею доньки відреагували з величезним позитивом, а молодша Світлана, якій зараз 5 років і зовсім радісно закричала:

– Ура, у нас знову буде бабуся!

Але ви навіть уявити не можете, як на мою ідею відреагувала тітка Рая! Вона так довго плакала від радості, що довелося її заспокоювати.

Зараз вже майже 2 місяці, як ми живемо з бабусею Раєю душа в душу. Ми всі любимо її, а вона нас.

Ось тільки ми ніяк не можемо зрозуміти, звідки у бабусі, якій вже йде восьмий десяток років, стільки енергії. Адже вона встає о 6 ранку щодня, а прокидаємося ми під аромат свіжоспечених млинців або оладок.

Вона робить вдома всю роботу, хоча я її ні про що не прошу. Вона миє посуд, готує нам смачненьке їсти. Віддає мені всю пенсію, щоб я купувала продукти і платила комунальні, адже до магазину вона не ходе, їй важко.

А родичі навіть перестали приходити до мене в гості. Таке враження, що мене всі відцуралися, але ж я нічого поганого нікому не зробила.