– Е ні, дорогенький! Ти тут спати не будеш! – крuкнула мати. – Але чому? – шоковано відповів Максим
Поки Олена досмажувала котлети, то почула як у вхідних дверях прокручується ключ. Жінка одразу витерла руки і побігла в коридор. Там на неї поглянув син, дорослий та втомлений Максим.
– Привіт! – здивовано промовила та, бо про свій прихід син нічого не казав, ще й на годиннику було далеко за десяту.
– Привіт, мам! Ммм, як пахне, ти щось готуєш?
– Котлети, твої улюблені. А ти голодний? Мий руки і сідай за стіл! – Олена заметушилась, готуючи сину тарілку, склянку, виделку, дістала з холодильника салат, компот та все акуратно поставила на місце, де він завжди їв.
– Так смачно! Як завжди! Дякую! Я помирав від голоду!
– Ну скажеш ще таке. Як там вдома? Як Ліда, як Олежик? Ти так раптово завітав, щось сталося?
– Звичайно! Відпочинь! – посміхнулась Олена і стала до раковини мити посуд.
Максим підвівся і пішов у свою колишню кімнату, дістав зі шафи постільну білизну та почав розкладати диван. На ці звуки прийшла мати, зупинилась на порозі й мовчки спостерігала за картиною.
– А що ти робиш? Я думала ти просто приляжеш, навіщо тобі постіль?
– Та сьогодні тут заночую!
– Зачекай! Зупинися! – панікувала та, відчуваючи недобре. – Поясни, що відбувається? – сердито промовила мати.
– Та нічого не відбувається! Невже не ясно, що я пішов від Ліди?! Дістало мене це все! Дістало!
– Заспокойся! Що сталося? Що тебе дістало?
– А те, що вона погана дружина!
– Чому? Я так не думаю!
– Бо вона навіть вечерю приготувати не може! Як я повинен бути щасливим чоловіком, коли їй на мене байдуже?
– А в чому проблема? Ти ж кухар, приготуй ти вечерю!
– Вона теж кухар! Навіть гудзика мені пришити не може, третій день нагадую і нуль реакції!
– А це чому це? – остовпів той.
– А тому! Я поясню раз і назавжди! Твій дім тепер поруч з Лідою, а не тут! Навіщо ти тоді одружувався, якщо йдеш після дрібної сварки? Збагни, тебе ніхто під вінець не тягнув! А йти з дому рішення далеко не найкраще! Від того ваші стосунки кращими не стануть!
– Та невже?
– Уяви собі! Я звичайно дуже рада тебе бачити, ти можеш приходити сюди коли завгодно, але ночуватимеш ти з дружиною! Як посварилися, так і помиритеся! Емоції переповнюють? Сходи подихай на вулицю, прийдися пів години і повертайся. Бракує часу разом – візьми кілька днів відпустки, поїдьте десь, відпочиньте!
– А тепер склади назад свій диван! Можемо ще попити чаю і повертайся додому! І не смій ночувати десь інакше, бо я дізнаюся і за себе не ручаюся! Ти зрозумів?
– Добре!
– От і чудово. А від мене передай привіт і поцілуєш Олежика. До речі, ви приїжджайте разом в суботу, я лазанью приготую! Посидимо разом як в старі добрі часи!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!