Дитана не плакала лиш у воді. Вся в сльозах, мати цілі тижні безперервно проводuла з сином у ванній, поки він лежав в раковuні. Але через рік …
Тридцятип’ятирічна Стефанія Сміт народила сина і назвала його Ісайя. Після народження дитини, жінка відчула себе щасливою. Мати з сином день і ніч були разом і раділи кожній миті, проведеним удвох.
Через кілька місяців у хлопчика з’явилася якась дивна хвороба у вигляді плями на шкірі і щаслива казка обернулася повним кошмаром. Пляма збільшувалася і поширилося по всьому тілу. Хлопчика лікували різними лікувальними мазями, прописаними лікарем. Але від цього ставало тільки гірше. Мати вже не знала, що з ним робити і як дитину вилікувати від цієї хвороби.
Висип ставала все більше і більше з кожним днем. Ісаї доводилося відчувати нові для себе запахи, реагуючи на які, його шкіра розривалася і кровоточила.
Лікарі вирішили, що у хлопчика важка форма екземи.
Вони прописали малюкові топические стероїдні мазі, від яких Ісаї спочатку ставало легше. Минув деякий час, і висип на шкірі проявилася ще дужче. Мама вдавалася до сильніших препаратів, але історія повторювалася знову і знову: її синові від ліків тільки гірше.
Жахлива висип покрила все тіло малюка. Його волосся випадало, чутливість зникала. Доктора розводили руками.
«Лікарі думали, що це просто екзема, — розповідала Стефанія, — все говорили одне й те саме. Один з лікарів навіть сказав, що я отруюю сина своїм молоком, тому повинна негайно припинити годувати його «.
Минуло п’ять місяців, і у Ісаї стався напад: шкіра почала розриватися глибоко зсередини. Швидка відвезла хлопчика в госпіталь, де його лікували сильними стероїдами. Мазі дали результат, але через два дні напад повернувся з новою силою.
Для того щоб уникнути інфекції, Стефанія регулярно обгортають свого малюка медичними бинтами. Навіть його пальчики, якими він міг почухати себе під час сну, повинні були бути повністю закриті.
Ісаї ставало краще тільки у воді. Цілими днями мама проводила з малюком у ванній, поки той лежав у раковині. Тільки там її син не плакав.