Досі не розумію, як моя сестра могла вигнати єдиного сина з хати і машину його забрати

Мою двоюрідну сестру Галинку любило все село. То в юності хлопці табунами бігали та кликали у клуб на танці. То після 9 класу вона змогла влаштуватися до сільголови помічницею. То її батько подарує жигулі (а тоді це була модна машина) і вона собі катається до міста. Зараз має гарного чоловіка, головного інженера. Збудували великий будинок на 3 поверхи. Син Дмитро вже дорослий, купив квартиру у місті. 

Я ж трималася рідної господарки, не шукала пригод на голову. Мали з чоловіком поле, там працювали. Наші діти вивчилися та поїхали до Києва в університети. Ми тішилися. Ну бо щастя любить тишу. Я ходила до церкви та молилася Богові та Марії, аби у моєї родини все було добре. 

Десь на Андрія Первозваного я поверталася зі служби та якраз зустріла Галинку. Йшла, очі хустиною витирала.

– Ганю, що трапилося?

– Ох, погана я мати. Вже стільки часу себе за це картаю. Ні їсти, ні спати не можу.

– Так щось трапилося? Тобі гроші потрібні? Ти кажи, ми допоможемо чим зможемо! 

– Тут нічого не допоможе. Діма геть розум втратив. Кинув свою Катю з дитиною і пішов до якоїсь молодиці

Я просто втратила дар мови. Закликала Ганнусю до себе у гості, дістала домашнє вино. Ну бо на такі теми за філіжанкою кави ніхто не говорить! 

– Так я спершу не повірила. Але виявилося, що вони вже давно заяву на розлучення написали.

– І що він робитиме?

– Я не знаю, не можу більше на нього спокійно дивитися. От ніби мені мене зрадив, розумієш? Дорослий чоловік, 30 років, маленька дитина на руках. А він знайшов собі молодицю. 

– А невістка куди дінеться? То ж його квартира.

– Не знаю. Я спершу не любила Катю, а зараз її так шкода.

Так, Галинка колись не сприймала невістку. Просто бажала для сина якоїсь кращої кандидатки. Ну таку моторну, слухняну, працьовиту дівчину. А потім познайомилася з Катрусею. Вона сирота, виховувала тільки старенька бабуся. Прийшла тоді з порожніми руками, затерті туфельки та джинси. Волосся у косу заплетене і нема манікюру на нігтях.

Хоча Катя одразу почала працювати в хаті Галини. То зранку шустро побіжить до корови та кізочок, випустить кур, кролям кине свіжої трави. Готувала борщ, картоплю, салати. Я часто приходила до сестри на застілля та куштувала ту смакоту. 

Потім Дмитрові запропонували роботу в місті. От вони переїхали, купили квартиру. А потім народилася у них донечка Ангеліна. 

– Та моїй коханій дівчинці ще й рочку нема, а вони вже розлучаються. Ну хіба так можна? – плаче у хустину сестра. 

– Ну життя жорстока річ, всяке буває. То Катя повернеться до бабусі у село?

– Ні. Я забираю її до себе. 

– Знаєш, я все думала, що вона погана жінка. Але зараз бачу – їсти вдома є, дитинка щаслива, одягнена, не голодна. Вона всю себе віддала на чоловіка та Ангеліну. То знаєш, моя провина, що син таким виріс. Завтра поїду в місто та заберу дівчат до себе.

Галинка свою обіцянку виконала. Вона віддала невістці та онуці другий поверх будинку. Купує одяг, продукти, дає кошти на підгузки чи іграшки. 

А ось номер Дмитра вона заблокувала та навіть викреслила зі спадку. Переписала будинок та машину на свою Катю. Хоча вона ж їй по суті ніхто, бо син розлучився.

– Знаєш, нехай краще у моєї онуці буде гарна бабуся та дідусь, а не такий горе-татко. Хоч так перед Катрусею гріх спокутую. 

І я неймовірно пишаюся своєю  сестрою. Вона вирішила виправити помилку сина і почала турбуватися за Катю та Ангеліну. Хоча я ж знаю безліч історії, де свекрухи тільки і підбурюють своїх синів на розлучення. 

А моя Галинка не така. Бажаю всім свекрухам брати з Галюні приклад!