– Де мій суп?! Чому я повинен вмирати з голоду, поки ти десь шастаєш?! Давно від мене не отримувала? – кричав чоловік на всю квартиру…

– Де мій суп і чого тебе немає вдома? – гаркнув по телефону на дружину Захар.

– Ой, Захарчику, я вже біжу, скоро буду. До Світланки забігала, — почала говорити Ліда, але чоловік її не дослухав. Він ніколи не слухав її до кінця.

Ліда за три секунди випила чай, запхала в себе тістечко і побігла взуватись. Вона знала: затриматись на хвилину — вислуховувати тиждень.

Захар уже сидів за столом із невдоволеним обличчям, чекаючи пояснень.

– Та оце ж забігла до сестри, поки суп доварювався. Але вже все готово, зараз насиплю. Знаєш, таке вона мені розказала…

– Та мені фіолетово, про що ви там говорили. Мене хвилює тільки одне: чому я досі голодний?!

Ліда зрозуміла, що треба замовкнути. Вона майже завжди вгадувала цей момент. Через оце “майже” іноді доводилось замазувати синці на руках.З одного помаху Лідиної руки на столі з’явився суп. А ще — хліб, сметана, чебуреки, млинці, ковбаса з сиром, сало, цибуля…

Сама ж Люда за стіл не сіла. Стала мовчки під стіною і чекала, що чоловік захоче ще чогось.

У пам’яті виринали спогади із дитинства: колись так стояла її мама. Батько був жорстокою людиною, усі його боялись. Тому кухню вона не покидала, доки батько не лягав на диван дивитись телевізор. Я згадала, як просила маму піти від нього. Мені було страшно.

А зараз я стою, чекаючи, що чоловіку не сподобається суп, і мені доведеться його варити знову.

– Я у відрядження їду. На два тижні, — перервав роздуми дружини Захар. – Речі мені збереш.

Ліда побігла збирати штани, носки, труси, документи… Усе в окремі відділи валізи, звісно. Щоб легше було шукати. Нарешті відрядження…Можна буде хоч відпочити. А колись із такого відрядження почалось її сімейне життя. 

Тоді Захар приїхав в Одесу, побачив там Ліду і по вуха закохався. Він вразив її своєю ніжністю, романтичністю, добротою… А після весілля карета перетворилась на гарбуз, і тепер Ліда жила зі справжнім Захаром.

– Дізнаюсь, що лазила десь без мене — знаєш, що буде, — сказав Захар. – Будь слухняною і все в нас буде нормально.

Він зібрав речі і пішов. 

Ліда і правда знала, що не неї чекає… Тому взяла свої документи, пішла в ДРАЦС і написала заяву на розлучення. Вона не хоче бути такою, як її мама. І вона такою не буде. 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!