30 Липня, 2021
Було вже Геннадію за сорок, коли Люба тихо і спокійно запропонувала розлучитися. Геннадій трохи дар мови не втратив від такої пропозиції: вона все життя покірною була, ні в чому не потребувала, він забезпечував, – що їй не вистачає

Було вже Геннадію за сорок, коли Люба тихо і спокійно запропонувала розлучитися. Геннадій трохи дар мови не втратив від такої пропозиції: вона все життя покірною була, ні в чому не потребувала, він забезпечував, – що їй не вистачає

Генка одружився у двадцять два роки з Любою – спокійною, домашньою дівчиною. У сім’ї відразу взяв верх над дружиною: все робили тільки після його схвалення. Люба не пручалася: чоловік – глава сім’ї, господар, на нього у всьому можна покластися.

Тільки ось інший раз запитає Люба: – А чого так пізно?

А Генка відповість: – А тобі яке діло?

– Ну, як же, чоловік ти мені.

– Ось і знай своє місце, дружина.

Ні, Генка не зраджував Любі, просто він був занадто самовпевненим, не вважаючи за потрібне відповісти дружині так, щоб не мучилася вона питаннями. Попросила сестра в борг грошей, Генка дістав їх загальну заначку і дав сестричці. Люба кинулася, а грошей немає: – Гена, а ти куди гроші витратив?

– А тобі що до того?! – Віддадуть гроші, на місце поверну.

Запитає Люба, що там у нього на роботі відбувається, а у відповідь: – А тобі-то яке діло, йди геть кухнею займайся.

Задумав Геннадій машину поміняти, Люба хотіла обговорити з ним, яку марку брати.

– Яке тобі до цього діло? Ти ж в них не розбираєшся, все одно я тебе вожу.

І так двадцять років прожили. Геннадій в домі господар, а Люба при ньому. І всі ці роки часто чула від нього: – Що тобі.

Син уже виріс, в армії відслужив, а Геннадій сам собі на умі: всі питання вирішував майже без згоди дружини. «А чого у неї питати, – думав він, – нехай каструлями займається, – їй до цього діла немає».

Було вже Геннадію за сорок, коли Люба тихо і спокійно запропонувала розлучитися. Геннадій трохи дар мови не втратив від такої пропозиції: вона все життя покірною була, ні в чому не потребувала, він забезпечував, – що їй не вистачає.

– Чого це ти раптом надумала? – закліпав очима Геннадій.

– А тобі яке діло? – також байдуже сказала Люба, як всі ці роки відповідав їй Геннадій.

– Як яке діло?! – розлютився він. – Я ж тобі чоловік, давай поговоримо.

– Все життя намагалася поговорити, тільки ти не чув, ти ж господар, ти добувач, а я так – прислуга, яке мені діло.

Люба розлучилася з Геннадієм. І жодного разу не пошкодувала. Ось тільки дивувалася потім, як стільки років прожила з людиною, яка ніколи не зважала на її думку і бачив в родині тільки свою власну значимість.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *