– А де всі 12 страв? – здивовано спитала теща, коли побачила наш порожній різдвяний стіл

Розповім вам історію як не треба робити, щоб родичі перестали запрошувати вас у гості. 

Це сталося чотири роки тому і дотепер у нас із дружиною чистий спокій. Можливо хтось із вас осудить, але ми нічого поганого не зробили.

Наближалось Різдво. Не знаю, як так вийшло, але наші родичі взяли собі за звичку приходити до нас на все готове. Ми з дружиною Ірою вилизували всю квартиру, стояли на кухні два дні, щоб усім 10 людям догодити й гідно зустріти свято.

На таку кількість людей у нас йшло чимало грошей, а ще більше зусиль та нервів, бо половина з них залишалися у нас ночувати.

А того разу я попросив кохану, щоб ми нікого не запрошували. 

– Годі з нас! Кожного разу одне і теж! Нас навіть не питають чи можна приїхати, а потім заявляють, що залишаються ночувати! Я так більше не хочу! Інше діло якби вони і нас до себе запрошували! 

А потім серед ночі чаю хочуть і Іра мусить вставати з ліжка і робити їм чай, ніби самі не знають, де що лежить.

– Я не хочу, щоб потім вся родина нам кісточки перемелювала, бо ми щось не так зробили! – сумувала Іра.

– Я дещо придумав. Цього разу ми скажемо їм, що кожен приносить зі собою якусь з 12 страв! Побачимо, що з того вийде!

– Ти думаєш варто?

– Принаймні так буде чесно! 

Дружина за кілька днів до вечері обдзвонювала усіх, хто завжди приходив до нас. Пояснювала, що кожен тепер готує сам. Дехто не розумів навіщо, гості для того, щоб прийти на все готове і відпочивати. Дехто погодився.

Настав Свят вечір. Ми вже накрили на стіл. Залишалось трохи часу і Іра пішла причепуритися. А я чекав на гостей у вишиванці.

Перші гості прийшли вчасно. То були батьки Іри з мискою пісних голубців та варениками з капустою.

– Я не зрозуміла, а де всі? Чому стіл порожній?

– Не порожній, ми приготували те, про що домовлялися. І ви на щастя не з порожніми руками прийшли!

– Нічого не розумію, а решта де?

– Не знаю, може перехотіли прийти! Зараз обдзвоню їх.

На мій подив більше ніхто не прийшов. Виправдовувалися, що вдома їм краще бути, бо що то з баняками до гостей їхати.

Отак ми й вечеряли. Була риба, гриби, кисіль і пампушки від нас ну і те, що принесли тесті. Довго вони в нас не були. Цілий вечір крутили носом, а я дивуюся невже голодними залишились? Добре, що з собою не забрали!

А цього року ми з дружиною святкували Різдво самі, вперше без нікого. І не було галасу на всю квартиру. Ми так душевно повечеряли і відпочили, що хочемо так тепер щороку святкувати.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!