– А чому ви всі дивитесь як та жінка mоне? – крикнув їм я

Одного зимового дня я повертався зі школи звичним для себе маршрутом. Я слухав у навушниках улюблену пісню, ні на що не звертав ваги, поки не наблизився до моста. Я побачив натовп, які всі до одного дивилися вниз. Стало цікаво, що ж там таке і я підбіг ближче.

Внизу у річці було видно зламані брили криги, а між ними у воді була літня жінка, яка трималася за одну з них. Її життя було на волосині, а всі просто спостерігали.

– А чому ви всі дивитесь як та жінка тоне? – крикнув їм я.

– Я викликала рятувальників, вони казали, що вже їдуть, але, мабуть, через ожеледицю так довго їх немає! – відповіла дівчина.

У ту ж мить я зрозумів, що якщо чекати, то може стати надто пізно. І кинувся рятувати бабусю, коли інші мене відмовляли.

Та мені вдалося! Я зміг дістатися до пенсіонерки і допоміг вийти їй з води. На щастя, тоді прибула швидка і жінку одразу відвезли до лікарні.

Як потім виявиться вона не могла піднятися сходами на міст, бо її боліла нога, тому вона подумала, що перейти річку по кризі краща ідея.

Жінка була вдячної за порятунок, а я вважаю, що нічого героїчного не зробив. Кожен з нас може зробити добро іншій людині! І своїм прикладом я показав це!