Що в житті бачила? Дочку, роботу, борги. Рідним я про виграш не говорила ні слова, паспорт закордонний зробила, тур купила, тоді вже довелося: кота ж хтось повинен годувати, поки мене немає. А дочка знову в істерику, бачте, образилася

Валентина втратила чоловіка ще 10 років тому, тоді її доньці було 12 років. Батьки не допомагали вдові, оскільки окрім Валентини мали ще двох менших дітей, яких потрібно було вивчити.

Чоловік заробляв небагато, тому квартиру вони взяли в іпотеку. Виплачували її разом чотири роки, а після загибелі чоловіка, на внески Валентині прийшлося заробляти самостійно. А тут ще й донька підліткового віку, яка теж хотіла гарно одягатися, мати гарні зачіски, а потім навчання в університеті оплачувати. І от коли Валентина надіялася, що після навчання її донька піде працювати, правда, Марина вирішила по-іншому – захотіла заміж.

Там ще за іпотеку залишилося виплатити буквально дві тисячі доларів, то ж Валентина планувала погасити кредит за цей рік. Але донька захотіла весілля. Валентина довго не погоджувалася, але тоді дівчина почала кричати до матері: 

– Тато був би живий, він би мене видав заміж, як годиться. А я хочу і біле плаття, і фотосесію, і машини, і гостей!

– Ой, Маринко, ви б краще всі ті гроші на власне житло приберегли, – говорила до онуки бабуся. 

– Звичайно, на такі забаганки доньки я грошей не мала,  – згадує Валентина, – свати були трохи при грошах, тому вони без проблем погодилися на весілля, а мені довелося брати кредит.

Після весілля молоді також взяли квартиру в іпотеку, а з подарованих на весілля коштів, дали перший внесок. Валентина тоді геть схудла – вона ж практично їла лише макарони та воду, жінці довелося платити за два кредити одночасно.

– Після роботи я зайшла в супермаркет, а там на касі мені жінка запропонувала лотерейний білет. Я взяла його, але навіть не думала про виграш. Поставила в сумку і пішла. Коли пройшло три тижні, я згадала про нього. Вирішила все звірити і не повірила власним очам. Пішла на балкон, зробила чаю, ще раз глянула – точно! Виграш був мій. 

Виграла Валентина суму по іншим мірками і невелику, але вистачало після сплати податку і на погашення іпотеки, і на виплату весільного кредиту дочки. І навіть залишалося трохи, трохи менше 20-ти тисяч.

– Тоді я вирішила, що заслуговую на відпочинок, і на останні гроші пішла в турфірму й купила собі путівку на море за кордон, на цілих два тижні. Взяла відпустку на роботі, але рідним нічого не говорила. Придбала собі купальник, пішла на манікюр. Я вперше за останні  десять років видихнула з полегшенням. Донька ж коли дізналася, дуже образилася на мене, що я весь виграш витратила на себе, а їй нічого не придбала. 

– Ти не подумала, що я теж хочу в подорож?

– Там на трьох коштів не вистачить, і де ти була, коли я борги за твоє весілля виплачувала? Хоча б раз запропонувала допомогу? А коли в мене гроші завелися, то одразу про матір згадала.  

– Валя, треба було доньці трохи грошей дати, вони б за іпотеку заплатили,  – підтримала дочку і літня мама, – тільки про себе і думаєш. Он я взагалі за кордоном ні разу не була, і нічого, живу.  

– А мама взагалі ні про дітей, ні про онуків майбутніх не думає, в неї молодість друга, – уїдливо обізвалася дочка.

– Ох, вам би ці 20 тисяч гривень дуже ролі не зіграли, а я заслужила на відпочинок. Вперше за стільки років я подумала про себе і правильно вчинила. Мені в житті ніхто ні разу не допоміг, і ти думай, як жити. За навчання заплатити, речі купити, весілля зробити – а де вдячність? Чи мені гроші з неба падають!

Валентина поїхала в свою подорож мрії, а рідні ще довго ображалися на матір-егоїстку.

Чи правильно вчинила Валентина?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!