Я знав, що мама не любить мою Зоряну. Але щоб вона так жорсmоко ставилася до онуків і в страшному сні уявити не міг!

Моя мама всім серцем ненавиділа Зоряну. От просто не могла з нею навіть за одним столом сидіти. Тому ми після весілля переїхали до її рідного міста, у Радехів. На відстані краще зберігати стосунки погодьтеся. Тим паче, батьки Зоряни мене дуже тепло прийняли в родину. 

У місті я відкрив свій магазин автозапчастин. Деякі товари мене приводить сусід з Європи, все чесно продаю. Ми намагалися якось покращити стосунки з моєю мамою. Так, у неї досить складний характер, але до кожної людини можна знайти підхід. 

Однак, моя мама була непробивна. Вона дозволяла собі лаятися на Зоряну. А раз, під час застілля, навіть дала їй ляпас. Ми одразу встали з-за столу та поїхали додому. Я аж на колінах просив у Зоряни вибачення за маму. Казав, що поговорю з мамою жорсткіше. 

– Ну все, годі. Горбатого могила виправить. Краще не будемо про неї згадувати і все, – крізь сльози промовила жінка, а її щока пульсувала від удару. 

Зоряна вчинила дуже мудро. Вона мало того, що змовчала про ту сварку та побиття, то ще й не згадувала про мою маму. Постійно казала нашим дітям, що бабуся їх любить, купували їм подарунки, типу то моя мама передала. 

Адже вона не прийняла у родину онуків. Не знаю, от всю свою агресію через Зоряну вона перекидала на дівчат. Теща і тесть щодня приходили до нас у гості, гралися з донечками, забирали з садка до себе. 

І якось батьки Зоряни поїхали у санаторій, а нас запросили куми на весілля їх доньки. Так, як свято грали у Львові, ми не могли брати з собою дітей, хотіли тоді відпочити суто удвох, без малюків. 

Від Львова до Винників не так далеко. Ми попросили маму посидіти з донечками, поки будемо на весіллі. Ввечері і так викличемо таксі, поїдемо до неї переночувати. Мама неохоче, але все-таки погодилася. Ми дали дітям по 100 гривень, спакували улюблені іграшки та запасний одяг з піжамками. 

У старшої Христини був свій телефон, мій колишній самсунг. Мала заради безпеки. От вже вечір, свято добігає кінця. Деякі гості роз’їжджаються. І тут до мене телефонує донечка вся у сльозах:

– Бабуся нас набила і поставила на гречку. 

Ми одразу поїхали до мами. Виявилося, що дівчата просто хотіли подивитися перед сном улюблений мультик про 3 котів. А мама заборонила, хоча ми дали їм планшет. Дістала ременя з шафи та почала їх лупити, куди тільки бачила. На спинці та ручках красувалися синці. 

Але це ще не все. Вона насипала гречку під кут та поставила їх на коліна. Дітям було боляче, вони плакали. 

– Мамо, що в біса ти твориш? Взагалі страх втратила?

– А що вони у тебе геть балувані! Ти диви, яка мамця, такі і дітки. Бісенята малі. Мало всипала.

– Слухай, ти перейшла всі межі. Я не дозволю підіймати руку на моїх дітей та дубасити їх, як собак. 

– А ти ще доведи, що то твої діти. Може Зоряна десь їх нагуляла, а потім на виховання тобі дала. Сину, краще зроби експертизу!

Це була остання крапля терпіння. Я забрав дівчаток і ми поїхали у Радехів. Синці ще довго не заживали, але ми купили їм багато солодкого та дозволили дивитися телевізор допізна, аби хоча б якось залагодити провину. 

Тепер я чудово розумію фразу “горбатого могила виправить”. І, якщо чесно, у цій ситуації я обираю жінку, а не маму. Хтось скаже, що  поганий син, підкаблучник.

Але я вважаю, що на моєму місці так би вчинив кожен чоловік, який кохає свою жінку та любить діточок. Нам набагато краще жити без мами-скандалістки. 

Ні я, ні Зоряна не запрошуємо маму в гості. Я навіть не знаю, чи захочу їй подати склянку води на старості років. Той вчинок закарбується надовго у пам’яті. 

Є шанс, що мама зміниться? Чому Ви так вважаєте?