Я пожив з коханкою місяць і прозрів. Лариса тільки те й робила, що одягалася, малювалася і витрачала мої гроші

Така вже чоловіча натура у нас. Ми втрачаємо голову від привабливих, доглянутих жінок і хочемо їх добиватися. Але часто ці красуні стають крізь роки побутових обовʼязків втомленими, вони вже не такі.

Я закохався в Орисю з перших секунд, коли побачив її на коридорі університету. Мене природа красою теж не обділила, дівчата самі прилипали як на мед. Тому репутація в мене була не з кращих, і всі це знали.

Тому на мої прояви залицяння Орися навіть не реагувала. Мене це аж ніяк не відштовхнуло. Я став мінятися на очах, почав вчитися, не гуляв до ночі з хлопцями. Всі думали, що такого не буває, а я знав, що все заради кохання.

Наступний крок Орися від мене прийняла. Ми тоді пішли гуляти сонячного вечора. Пили каву, розмовляли так багато ніби зналися ціле життя.

Я наважився поцілувати її, і вона мене не відштовхнула. Передати ті емоції я не можу. Я був щасливий.

До кінця навчального курсу ми вже були заручені. Весілля у нас було розкішне, запросили всю родину, Орися була шикарною у тому платті. 

Побут зблизив нас ще сильніше. Ми стали такими рідними. А коли кохана повідомила, що вагітна, я практично носив її на руках, нічого важкого не дозволяв робити. Ми разом були у всіх лікарів, на всіх УЗД. Я стрибав до неба, коли почув, що в нас буде син.

Після роботи Орися з посмішкою зустрічала мене. Не уявляю як вона встигала все вдома: син, прибирання, кухня, і себе доглянути. А коли вона балувала мене улюбленими стравами я просто був найщасливішим чоловіком.

Через два роки у нас народилась донечка.

Все було добре, але схоже я почав сприймати все як належно. Я не з таким захопленням дивився на дружину. Вона обрізала своє довге волосся, вона більше не фарбувала вії, не мала ту струнку талію.

Я сам того не помітив, як закрутив роман на роботі. 

Зраду Орися відчула моментально. Сказала збирати свої речі й більше ніколи не повертатися.

– Ти свій вибір зробив! 

Тоді я думав, що зробив правильно. Навіщо витрачати час з людиною, якщо кохання вже немає. Його й не повернути.

Переїхав до нової пасії. І прокинувся ніби від холодного душу. Ніхто мене не зустрічав після роботи, не питав, як пройшов мій день. Я сам собі готував їжу. Все, що вміла моя “кохана”, це одягатися та робити макіяж. Їй були потрібні тільки мої гроші.

Я прикро помилився. 

Тим часом Орисю я побачив хіба на підписанні документів про розлучення. Вона змінилася. Схудла, змінила зачіску, одяг новий купила, вона посміхалася так, ніби з її плечей звалився груз, від неї віяло легкістю та впевненістю.

Я згадав часи, коли ми були студентами. Захотілося повернути її. Але чи прийме вона мене?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!