«Я не зобов’язана прибирати в чужому домі» – заявила мені родичка на моїй же кухні

У мене ніколи не було проблем з родичами чоловіка.

Якщо виникали якісь гострі моменти, я завжди намагалася їх згладити, адже сварки серед рідних нікому не потрібні. Я відносилась до них з повагою, але минулої зими все змінилося.

В мене вже просто не було терпіння, бо вони перейшли всі дозволені межі.

Я народила дитину і моєму малюку було вже 3 місяці. Самопочуття бажало кращого, адже болі все ще турбували та пересуватися по квартирі було досить складно. 

В цей період до нас напросилися в гості брат чоловіка зі своєю дружиною. Нічого казати я не стала, хоча показала чоловікові своє невдоволення. 

Як я мала щось приготувати на стіл, якщо весь мій вільний час займає малюк?

Чоловік поїхав за ними на вокзал, а я тим часом розпочала прибирати квартиру. Мене просто переповнювали емоції. І що ви думаєте? Прийшли вони до нас з порожніми руками.

Це, звичайно, не є обов’язковим, але якщо ви вже так вирішили провідати дитину, то могли б купити хоча б якусь найменшу іграшку.

 Вони поїли та пішли в кімнату. Їм, бачте, після години їзди потрібно було відпочити.

Вони вийшли з кімнати лише наступного ранку. Поснідали, зібралися і пішли по справах. Так ми жили декілька днів. Вони приходили додому лише поїсти та прийняти душ, а я в цей час почувала себе хатньою робітницею.

З дитиною в мене і так були безсонні ночі, а я ще й  мусила вставати в 6 ранку, щоб приготувати сніданок. Анна, жінка брата, навіть не прибирала за собою. Вона просто скидували весь посуд в раковину.

За логікою речей Анна мала мені запропонувати свою допомогу з малюком, адже вона на 5 років старша за мене. Могла хоча б з дитиною посидіти, поки я готую для всіх.

Четвертий день їх взагалі не було вдома. Я хоча б трошки змогла відпочити. Але, це вже було не дивно, прибігли на вечерю та ще й з якимись пакетами. Я вже подумала, що вони купили продуктів, відразу якось ніяково стало. Але ні! Це було пиво і різні штучки-делікатеси для нього.

Повечеряли й пішли з пакетами в кімнату, навіть нас не закликавши. Тоді я і вибухнула. Закликала Анну до себе і сказала все, що про неї думаю. Знаєте, яка була її реакція? Вона почала кричати на мене і сказала, що нікому не дозволить себе вичитувати.

У мене вже не стало терпіння. Я подзвонила до свекрухи та сказала, щоб забирала своїх дармоїдів назад. Вони приїхали в мій дім і ще диктують мені правила. Чоловік мене повністю підтримав. 

На наступний ранок вони поїхали. Після цього свекруха досі зі мною не розмовляє.

Як ви вважаєте, я правильно вчинила?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!