– Вибачте, а ви хто? – непевно спитала жінка. – Власник будинку! А ви що тут забули?
Мене звати Стефа, нещодавно мені виповнилось 76 років. В мене було гарне здоров’я, бо все життя провела в селі, практично ніяк скарг. А потім однієї миті наче хтось врік.
Я знепритомніла, впала і зламала ногу. У лікарні я провела понад місяць, після чого дочка забрала мене до своєї квартири. Разом з зятем і внуками ми прожили рік.
Потім я стала помічати, що зять якось налаштований проти мене, практично до мене не говорить, дивиться злим поглядом. Я вирішила повернутися до свого дому.
– Залишайтеся з нами назавжди! – заявив зять, після того, як я розповіла все дочці.
– Мамо! Вам же тут краще буде! Лікарня близько, а взимку тепліше!
– Дякую, діти, що приютили мене, але я поїду додому! – закінчила я.
Зранку, коли всі пішли на роботу я почала збирати свою маленьку сумку. Поїхала автобусом в село, а коли зупинилась біля рідної брами, то аж за серце схопилася. Побачила якісь речі біля дверей, а вікно було відчинене.
Аж боялася до хати зайти, раптом грабіжники чи хтось ще. Заходжу, а в будинку незнайомець.
– Вибачте, а ви хто? – непевно спитала я.
– Я купив цей дім, а що? Ви моя нова сусідка? – зніяковів чоловік.
– Такого не може бути! Хто вам його продав? Це мій будинок!
Порозмовлявши з тим чоловіком, я трохи відійшла від шоку й одразу подзвонила дочці. Мені навіть на думку не могло спасти, що вони продадуть будинок без мого відома. Ще й лицемірно просили залишатися в них!
– Я стара, але не дурна! Їдь сюди негайно!
– Не розумію, що тут відбувається! – нервувався чоловік, – я заплатив вже половину суми!
– Я заплатила, так вам їх і повернуть! Зараз приїде зять, дочка і ми все владнаємо! А поки вибачте за незручності, я піду розкладати свої речі!
Зять влетів до будинку наче скажений. Обурювався, що я запхала свій ніс не туди де треба, адже мені було сказано жити у них.
– Ви мені “дякую” повинні сказати!
– За що?
– Що я знайшов покупця у такій глуші!
– Треба спочатку дозволу питати, а не робити все, що заманеться! Поверни людині гроші!
Виявилось зять вже встиг потратити частину коштів, але іншого варіанту я не збиралась приймати. Що собі зробили нехай тепер виправляють. Навіть не знаю кому тепер залишити свою спадщину! Від своїх найрідніших людей я такого точно не очікувала.
Ви б могли таке пробачити?