– Ви робите різницю між внуками! Так не годиться! Що то за бабуся така? – знову почала невістка

Не думала, що колись в мене буде така важка невістка. Не знаю більше людей, щоб як вона рахували чужі гроші, а свої то я взагалі мовчу.

Сталося це кілька тижнів тому, коли вона вирішила відсвяткувати свій день народження у колі родичів. Стосунки у нас ніколи не були теплими чи близькими. Проте я все одно хотіла зробити їй приємний подарунок.

Вирішила накупити гарної косметики для тіла, щоб вона собі й чоловіку могла влаштувати домашнє спа. Усе це гарно запакувала і пішла до них. Привітала її, сказала побажання і вручила подарунок.

Вероніка одразу розкрила пакунок і ахнула від радості, щиро подякувала мені. Святкування було гарним, вона постаралася, все було таке смачне. Посиділи, поговорили, з внуками погралися.

Також того місяця було день народження у моєї дочки. Вона святкувати не планувала, а подарунок не знала який хоче. Тож я вирішила, що просто подарую їй гроші. Дала 1500 гривень у конвертику. Того ж вечора подзвонила невістка і влаштувала скандал.

 – Мамо, ви б постидалися мені такий дешевий подарунок купляти!

– Що? – я аж присіла від здивування. – Тобто дешевий?

– Я все знаю! Ви своїй Наталі грошей не пожаліли, а на мене тільки 900 гривень витратили, знаю я скільки та косметика коштувала, я всі ціни знайшла в інтернеті!

Сказати, що не мала що їй відповісти, то промовчати. І звідки вона такої нахабності набралася? Невже не розуміє, що я пенсіонерка і працюю лише на пів ставки, мені ледь на все вистачає! Я кажу їй:

– Ну ти так зі мною не розмовляй! Я не хочу знову сваритися з тобою як пів року тому! Ти ж маєш зрозуміти, Наталя моя дочка! А ти невістка, – та замість відповіді я лиш почула обірвані гудки.

Минуло трохи часу. Підходили дні народження наших внуків. Дочка Наталі має 12 років і вона собі збирала гроші на телефон. А дочка невістки має 6 років. Відповідно я подарувала старшій 1000 гривень, а молодшій 500.

Повторилася та сама історія.

Я того разу не стерпіла і вимкнула телефон. Подзвонила до сина і все йому висказала:

– Передай своїй Марині, нехай трохи заспокоїться! Як вона дозволяє собі, так до мене говорити? Я ніякої різниці між дітьми не робила! 

– Що сталося, яка різниця? 

– Вона сама тобі все розкаже! А ще раз так до мене підскаче, то хай має на увазі! – нервувалась я.

Я як вважаю. Старша внучка таки доросліша і хоче той телефон. А менша що? Вони навіть тих грошей не розуміє, а невістка ще їх на себе витратить, знаю я її. Дітям я подарувала розсудливо, нехай не показує з себе таку справедливу, бо це далеко не так. 

Та і взагалі я старша людина і як так можна до мене говорити і ставитись?