6 Жовтня, 2022
“Ваш головний ресурс – це ви”. Повчальна історія для жінок, які звикли присвячувати себе іншим

“Ваш головний ресурс – це ви”. Повчальна історія для жінок, які звикли присвячувати себе іншим

Нещодавно одна жінка, яку я дуже поважаю, і думку якої ціную протягом останніх двадцяти років, сказала мені приблизно таке:

Найпотрібніша людина у моєму житті – це я. Насамперед я вкладаю все в себе. Без мене – нічого не буде. Тому важливо, щоб мені було добре…

Цим вона мене збентежила. Подумки я хмикнула, не погоджуючись.

Головне – це я…

А як же, як же? Безкорислива любов до своїх дітей, батьків? Питання етики, самопожертву? Так, нарешті, відоме «світячи іншим, згоряю сам»? Це все куди подіти, як поєднати із озвученою мені презумпцією безумовного егоїзму?

І ось, у розпал мого внутрішнього пихтіння, я згадала те, що сталося зі мною майже два роки тому.

Тоді в нашій сім’ї виник якийсь бум, як в однойменному кінофільмі. Ми купили квартиру, яка, крім величезних іпотечних внесків, вимагала безперервного вливання у вигляді кахлю, ламінату, шпалер та інших дурниць, які висмоктували гроші.

Загострилася хвороба дідуся, який живе з нами.

Моя робота вимагала від мене нескінченних розумових вкладень і часу.

А донька брикнула, помріявши кинути навчання, з гаслом “не хочу вчитися, а хочу пити, балдіти і веселитися”.

Я розривалася на частини між роботою та обов’язками доглядальниці при лежачому хворому, намагаючись при цьому бути уважною дружиною та дбайливою матір’ю. Мені, з моїм дефектом відмінниці, хотілося вгодити відразу всім, і про себе я взагалі забула. Жила інтересами інших, намагаючись допомогти водночас кожному.

І знаєте, що? Всі довкола були мною незадоволені.

Чоловікові не подобалося, що стан батька погіршується, незважаючи на всі мої старання, а я стаю якоюсь нервовою. На роботі бажали неодмінних трудових подвигів в ім’я фірми, і сварили мене, що їх немає. Дочка була незадоволена тим, що я їй мало приділяю уваги, і, мабуть, вся епопея з киданням навчання була затіяна мені на зло. Мама була незадоволена відразу всім – вона завжди мною незадоволена.

Цей гніт невдоволення висів на мені, тиснув мене, забарвлюючи моє життя в безнадійні сірі тони. Я ніби була на дні колодязя, дивлячись на світ через маленький круглі отвір з далекого темного низу.

Спочатку підскочив тиск до неймовірних цифр. Потім я, яка вважала себе абсолютно здоровою жінкою, як вирок, почула думки лікарів про мої занедбані хронічні хвороби, які раптом всі разом дали про себе знати. Якось мене, як Попелюшку в одній туфлі, забрали з роботи на швидкій допомозі…

А я з останніх сил все крутилася, намагаючись кожному дати по максимуму і нескінченно звинувачуючи себе за те, що не виходить. Я свої ресурси черпала величезними порціями для тих, хто їх потребує. Думала, що в мене їхня бездонна бочка.

А ось ні, не бездонна. І такими темпами свою діжку я швидко вичерпала до дна. Мені більше не було чого дати.

Зрештою, незважаючи на всі мої зусилля, дідусь помер, чоловік пішов із сім’ї, донька покинула навчання. А мама ще й досі коле мені очі тим, як мене використовували чужі люди. Спасибі, хоч із роботи не вигнали. Залишили з жалю за багаторічну сумлінну працю.

Я залишилася, як то кажуть, біля розбитого корита. Самотня, хвора баба. Без свого головного ресурсу – себе.

Зараз я себе збираю по крапельках, як ртуть зі зламаного градусника. Склеюю, додаю. Вкладаю. Але мені, як і раніше, здається, що в моїй посудині дірка, і все, що я туди вливаю, випливає з якогось невидимого мені кінця. Відновити себе виявилося дуже складно, навіть, мабуть, неможливо. Я на все життя залишусь – як склеєна чашка, з ненадійно приклеєними одна до одної частинами.

Життя дало мені міцний, добрий урок.

Не можна черпати себе нескінченно – заради будь-яких, навіть найблагіших цілей. Залишіть собі. Коли ви будете порожні – вам нічого буде дати іншим, навіть найулюбленішим.

Якщо ви вичерпали себе до дна, ви не зможете допомогти своїй дитині та старим батькам. І ваш улюблений чоловік не буде щасливим поряд з вами.

Не допускайте, щоб ваш ресурс вичерпався, адже тоді ви вже не зможете нікому допомогти. А без вашої допомоги – нічого не буде. Вас не буде. Головне – щоб вам було добре, решта додасться.

Ваш головний ресурс – це ви. Бережіть його заради інших. Ось такий феномен.

Автор: Олеся Іванова

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *