В одному селі жив молодий хлопець. І був він закоханий сильно в першу красуню на всю округу. Дівчина володіла серцями багатьох юнаків у селі і дуже пишалася своєю привабливістю, але нікому не віддавала перевагу. І тоді вирішив юнак стати воїном сильним і сміливим

Він подумав, що бачачи могутнього бійця, в обмундируванні, з нагородами, дівчина захоче стати його дружиною.

І пішов він в місто, на солдатську службу. Дослужився до офіцера, відзначився в боях, змужнів і повернувся героєм в рідне село. Але дівчина навіть не подивилася в його бік. Втім, вона так і не вибрала свого судженого. Тоді закоханий чоловік вирішив стати багатим, вже тоді дівчина точно не встоїть перед дорогими подарунками.

Вступив він на службу до купця охоронцем, навчався у того. І незабаром відкрив свою справу, розбагатів і повернувся в рідне село шановним купцем. Але дівчина байдуже прийняла його подарунки, лише показала ще більш щедрі дари від інших претендентів на її руку. І тоді вирішив чоловік набратися мудрості. Залишив він всі свої багатства сім’ї і пішов по світу шукати розуму. Повернувся він через кілька років в рідне село, людиною мудрою. Але не пішов він до дому красуні, а став спокійно жити, ділячись з іншими своєю мудрістю.

Минув час, дівчина так і не вийшла заміж, вважаючи негідними її краси всі пропозиції. Але потік днів невблаганний і кожен новий день дзеркало відображало все меншу привабливість жінки. І ніхто вже не хотів брати її в дружини. Залишившись одна, прийшла жінка до мудреця і запитала, чи хоче він взяти її в дружини. І погодився мудрець. Здивувалися люди: – Навіщо тобі в дружини така жінка, яка, до того ж, зробила тобі так багато зла? Усміхнувся мудрець: – Я бачу в ній стільки добра! Адже якби не вона, я б ніколи не став тим, ким є зараз.