У сина затопило хату водою. Він попросив гроші на відбудову, але я не дала. Адже на це є дуже вагома причина.

Мені постійно всі родичі кажуть – дітям треба все давати порівну, від любові до грошей. Але, якщо чесно, я з цим правилом категорично не погоджуюся. Певно, думаєте, що я погана жінка та ще гірша мати. Але прошу вислухати мою історію та по нагоді дати пораду. 

Отож, у мене двоє дітей – старший син Матвій та молодша донька Марина. Раніше ми жили не багато, я б навіть сказала, що на межі бідності. У 2010 вирішила поїхати в Італію на заробітки. Діти тоді залишилися з бабусею. Я зі спокійною душею їхала, хоча моментами дуже плакала. Сумувала за дітками, постійно думала “а як вони там без мене”? 

Старалася висилати двічі на місяць пакунки з продуктами, консервацією, солодощі, одяг. І вже минуло 13 років. За цей час Матвій та Марина підросли, закінчили університети. Першою заміж вийшла Маринка. Наречений дуже хороший хлопець, її однокласник колишній. Сватів я знала, порядні та гарні люди. Ми без питань вирішили питання щодо квартири. Я дала половину коштів, свати дали, так все склали до купки та купили їм двокімнатну квартиру. Ремонт молодята вже робили за своїм побажанням. 

А Матвій восени 2021 одружився та переїхав до Миколаєва, там жила його жінка з батьками. Невістка була категорично проти жити у нас чи орендувати квартиру. Тому молодята туди переїхали. 

Коли почалася війна, то я слізно просила сина та невістку приїхати до мене в Італію. Але вони не хотіли. Казали, що будуть почуватися зрадниками. Я Богові постійно молилася, аби він захищав моїх дітей, аби в їх хату ніякі бомби чи ракети не летіли. 

І от нещодавно Миколаїв почало затоплювати, адже ті кляті окупанти підірвали Каховську дамбу. На щастя, хата Матвія не так сильно постраждала, як будинки в Херсоні. Однак, подвір’я залило водою, деякі дерева та клумби змило, паркан знесло та де-не-де вирвало з кріплення, у гаражі вода по литку була. І вони знову сказали “ми нікуди не поїдемо”. 

– Мамо, то моя домівка. Нам треба господарку до ладу привести після потопу. Ти б не могла мені позичити хоча б тисячу євро? 

– Ні. 

Так, я відмовила синові у допомозі. І не вважаю, що це погано. Просто Матвій досі не прописаний у будинку своєї Ольки. Адже крім них, там ще живуть батьки – Олексій Іванович та Галина Павлівна. І відколи Матвій туди переїхав, то ніхто не заїкнувся про прописку. А часу було достатньо! 

Виходить, що я зараз віддам синові чималі гроші та він чужу хату відбудує. А раптом тесть потім вижене його геть? 

– Сину, от покажи, що ти прописаний і тій хаті, тоді я тобі хоч 10 тисяч євро віддам. А поки нема ніякої гарантії. 

– Мамо, ти вже геть здоровий розум втратила в тій Італії чи що? 

Я принципово не даватиму синові гроші на відбудову хати. Хоче – прописується, хоче – бере кредит чи сам заробляє. Але просто так вкладатися в чуже майно я точно не збираюся. Не для того батрачу закордоном, яку проклята. 

Сподіваюся, що син мене зрозуміє та зробить розумний крок. 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!