У брата з дружиною троє дітей. Вони жили разом з батьками дружини, але у мого брата з самого початку не склалися стосунки з тещею, яка постійно йому нагадувала, що батьку 3-х дітей треба думати, як заробляти більше. Картань тещі брат не витримав, і попросився жити до нашої мами, разом з усім своїм сімейством. Мені прикро, бо мама навіть не подумала зі мною порадитися, коли рішення приймала. Так, будинок досі належить їй, але ж все, що в ньому є, зроблено за мої гроші, і про це добре знають і мама, і брат

В Італії я була 12 років, заробила непогано, і за ці гроші я відремонтувала наш будинок в селі.

Я неодружена, і ніколи не була, хоча мені вже 45 років. Поїхала я за кордон, в надії, що може щось зміниться в особистому житті, і щоб грошей заробити.

В будинку, який я відбудувала за свої гроші, зараз живе моя мама. Я планувала жити разом з нею, коли повернуся додому.

Та нещодавно я дізналася, що моя мама приютила у нас мого молодшого брата з сім’єю.

Мене вона нічого не питала, а лише поставила перед фактом:

– У Сергія тимчасові фінансові труднощі, то ж він поки поживе у нас, – сказала мені мама по телефону.

Мені це не сподобалося, бо я знаю характер свого брата, надто вже він любить легке життя, щоб хтось за нього всі проблеми вирішував.

У брата з дружиною троє дітей. Вони жили разом з батьками дружини, але у мого брата з самого початку не склалися стосунки з тещею, яка постійно йому нагадувала, що батьку 3-х дітей треба думати, як заробляти більше.

Картань тещі брат не витримав, і попросився жити до нашої мами, разом з усім своїм сімейством.

А вона його впустила, бо боїться, що сім’я розпадеться.

Мені прикро, бо мама навіть не подумала зі мною порадитися, коли рішення приймала. Так, будинок досі належить їй, але ж все, що в ньому є, зроблено за мої гроші, і про це добре знають і мама, і брат.

Тепер я розумію, що зробила помилку, треба мені було або окремий будинок для себе будувати, або квартиру собі купити. А я про маму думала, щоб їй хоч на старість добре жилося.

Я образилася, і вирішила, що ніякі гроші я пересилати додому не буду.

Моя рідня швидко це зауважила, бо мама пенсіонерка з мінімальною пенсією, брат не працює зараз, його дружина ще в декреті з третьою дитиною.

Всі вони сподівалися, що якось проживуть за ту тисячу євро, яку я мамі щомісяця висилала. То ж моє рішення їх усіх дуже засмутило.

– Якась ти жадібна, сестричко, стала, – каже мені брат.

– Ти б хоч про племінників своїх подумала, – картає мене мама. – У брата зараз фінансові труднощі, а у тебе гроші є! Для кого їх збираєш? Може, якраз племінники, яким ти зараз допоможеш, тебе в старості доглянуть.

А яка Ваша думка? Хто в нашій ситуації правий? Бо я вже з своєю родиною зовсім заплуталася.

Спеціально для Українці Сьогодні.