– Ти що наробила?! – Кухню прибрала. Ледве той заскорублий жир відтерла. – Ну, хто тебе просив?!

З дитинства батьки привчали мене до порядку. Я не педант, проте звикла, шо всі речі мають лежать на своїх місцях, а брудний посуд потрібно мити відразу, аби потім не доводилося віддирати все різними хімічними засобами. Того ж я навчала свою молодшу сестру, з якою ми все життя жили в одній кімнаті.

Коли я зустріла Івана, то закохалася з першого погляду. Він був надзвичайно добрим та турботливим, проте зазвичай ми зустрічалися саме в мене. А ось до себе він покликав мене лише після того, як зробив пропозицію. Взагалі, він був наймолодшою дитиною у багатодітній сім’ї. Всі його брати та сестри вже давно пороз’їжджалися, а він продовжував жити з батьками. 

Коли ми прийшли до нього, батька вдома не було. Мати бігала по квартирі у старенькому, пошарпаному халатику й готувала вечерю. Мене здивувало те, що жили вони у величезній квартирі лише троє, а бруду там було стільки, ніби це якийсь гуртожиток, де ніколи не прибирали. Кухня вся в жиру, стіни брудні, підлога теж. На столі лежить купа непотрібних ганчірок… Та ще й 2 коти на додачу. 

Коли батько повернувся з роботи. Ми сіли за стіл. Вечеря була простенька: картопелька, сало, оселедець, котлети. Я майже не їла – цуралася. Тоді я навіть подумати не могла, що стану в тому домі другою господинею. 

Склалося так, що я на той момент ще навчалася, але жити в моїй квартирі ми не могли, адже вона маленька. Тому вирішили переїхати до нього. Він тоді якраз починав будувати кар’єру, тому грошей на оренду не було. Довелося змиритися з цією страшною долею.

Навчалася я тоді заочно, тому одного разу, коли всі пішли з дому, я вирішила влаштувати генеральне прибирання. Звичайно, одного дня на всі кімнати мені не вистачило, проте ванна та кухня просто блищали від чистоти. Але подяк у відповідь я не почула. Всі почали звинувачувати мене в тому, що я повикидала потрібні речі і взагалі, чіпати чуже не можна, тому що тепер їм важко це знайти. Мама Івана взагалі сказала мені, що якщо я дуже люблю прибирати, то робити це можна лише у своїй кімнаті.

А як тоді нормально їжу готувати? Вже за декілька днів все повернулося до першопочаткового стану. Це надзвичайно сильно мене бісило, але я просто мовчала, адже це була квартира мого свекра й по суті, я тут ніхто. Іван підтримував батьків й благав мене знайти з ними спільну мову. 

Через певний час, сварка повторилася знову, тому що я не впускала котиків до нашої кімнати. А мені ж просто хотілося, аби хоч там було провітрено. Свекруха сказала, що коти – це члени родини й вони повинні вільно почуватися у цій квартирі. 

Одного разу я розмовляла зі свекрухою на кухні й почала розповідати їй про різні засоби для прибирання. Я вже добре знала, які працюють добре, а на які навіть гроші не варто витрачати, проте вона мене майже не слухала, а в кінці сказала:

– Яйце курку не вчить!

– Ну треба ж колись прибирати це все. У вас же все жирне і брудне, купа ганчірок скрізь, не пройти і гостей не покликати, – не витримала я. Після цього, вона не розмовляла зі мною майже тиждень.

Так я живу з ними вже 4 місяці й просто божеволію. Як перевчити людей та змусити їх дотримуватися порядку? Це ж повна антисанітарія! Просто важно жити в таких умовах, коли ти звик геть до іншого.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!