– Ти де таку сeлючку знайшов? Лікті вивалила мало не на тарілку. – Мамо, та Аліна ж все чує! – Ну, і нехай!

Звістка про те, що тато зраджує маму, стала для неї справжнім ударом. Нікому з сім’ї не хотілося в це вірити, але коли вона застукала його в ліжку з коханкою – правду вже неможливо було заперечувати. 

Такі думки мені зовсім не подобалися, але я нічого не міг зробити. Намагався бути хорошим сином, не розчаровувати маму. 

Коли я навчався на 3 курсі університету, познайомився з чудовою дівчиною. Аліна одразу мені сподобалася – добра, скромна і дуже розумна. 

Мамі про свої стосунки нічого не розповідав, ще зі школи добре знав, що можу привести до хати навіть принцесу, а все одно найріднішій буде недогода. 

– Максиме, коли ти мене нарешті познайомиш зі своєю сім’єю? Ми вже 2 рік зустрічаємося. Ти мене соромишся? Чи ставишся до наших стосунків несерйозно? – допитувалася кохана, не розуміючи, що на неї чекає після знайомства з моєю матір’ю. 

Я планував зробити Алінці пропозицію руки і серця, тому тягнути й справді було нікуди.

Як я й припускав, моя обраниця мамі зовсім не сподобалася. 

– І де ж ти таку селючку знайшов? Вона ж навіть за столом поводитися не вміє. Лікті вивалила мало не на тарілку… Ти б її елементарним правилам етикету навчив, перш ніж додому приводити. 

– Мамо, припини! Аліна ж в сусідній кімнаті! Ти геть совість втратила? І взагалі, я збираюся одружуватися. 

– З ким?! З нею?! Ти здурів?

– Не хочу нічого чути. Я вже все вирішив. 

Після весілля ми вимушено переїхали до мами. Я, звісно, придбав для нас квартиру, але ми не встигли все там облаштувати. 

Відверто кажучи, ці кілька місяців були найгіршими в моєму житті. Мати робила все, щоб розлучити нас з Алінкою, чіплялася до кожного її кроку. Я дивуюся, як дружина взагалі все це витримала і не втекла від мене на другий тиждень сімейного життя. 

Після того, як ми дізналися, що скоро станемо батьками, я одразу ж зібрав речі і перевіз Алінку до нашої квартири. Їй не можна нервуватися в такому стані, а під одним дахом з мамою – це неможливо. 

І що ви собі думаєте? Вона почала до нас кожного дня приходити, в холодильнику нишпорити, перевіряти, чи добре невістка виконує свої обов’язки. 

А тепер набила собі в голову, що Аліна вагітна від іншого чоловіка. 

– Максиме, та залетіла твоя дружинонька від свого керівника! Ти думаєш, чого вона постійно на роботі затримувалася?!

– Мамо, не верзи дурниць! Чому ти взагалі так думаєш? 

Адекватної відповіді я ніколи не отримував.

Після народження моєї донечки, мама так і не визнала її своєю онучкою. Довелося навіть тест на батьківство робити, щоб їй довести, що Софійка – моя дитина. 

Тоді мама остаточно збожеволіла від злості. 

– Синку, я все вигадала! Ти забереш доньку і переїдеш до мене. Житимемо втрьох. А потім я зателефоную знайомому юристу, і він допоможе нам виписати Аліну з квартири. 

Я не міг більше все це слухати. Обірвав з мамою всі зв’язки. Навіть номер телефону змінив. Вона кілька разів приходила до нас додому, але я заборонив дружині відчиняти їй двері. 

Ми вже кілька місяців не спілкуємося, але совість мене зовсім не мучить. Я вдячний матері за те, що вона присвятила своє життя мені, але я її про це не просив. То чому ж тепер повинен за це розплачуватися? 

Чи згідні Ви з рішенням Максима? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!