Твоїй сестрі сьогодні 30 років. У тебе 2 квартири, і одну з них ти подаруєш їй

У ресторані ми відзначали ювілей незаміжньої сестри чоловіка – 30 років. Я їй ніколи не подобалася, і відповідала їй повною взаємністю.

У нас з чоловіком дві квартири – одна наша спільна, куплена в шлюбі, друга – мій спадок від бабусі, на який у чоловіка немає ніяких прав. Бабусину квартиру ми здавали і платили цими грошима за іпотеку квартири, в якій ми живемо. Платити нам ще три роки.

У ресторані були всі родичі чоловіка – його мати, бабуся і різні тітки-дядьки. Вони тиснули чоловікові руку, кажучи, що його щедрість не знає кордонів. Чоловік, оглядаючи подарунковий конверт з грошима, здивовано знизував плечима – 2 тисячі це хіба щедрість?

Все стало зрозумілим, коли слово взяла свекруха:

– Син! Твоїй сестрі сьогодні 30 років. Така чудова дата заслуговує не менш чудового подарунка. У тебе дві квартири, і одну з них ти подаруєш сестрі. Сам вибереш, яку.

Родичі заплескали в долоні, тихо перемовляючись між собою. Я сиділа в тихому шоці, а чоловік втратив дар мови.  Сестра чоловіка теж внесла свою лепту:

– Я хочу новобудову. Коли ви зможете з’їхати?

Дивлячись на мовчазного чоловіка, я взяла справу у свої руки:

– Ніколи! Тобі не здається, що квартира – занадто дорогий подарунок? І з чого ви взяли, що у мого чоловіка 2 квартири? 

– Він же відремонтував квартиру твоєї бабусі, значить це його квартира, хіба не так? В нашій родині так заведено: власністю розпоряджається чоловік. І якщо ти хочеш залишитися членом нашої сім’ї, то підпорядковуйся цьому правилу. – зарозуміло вимовила свекруха.

– У іменинниці немає чоловіка, як же вона може розпоряджатися нерухомістю? – поцікавилася я. 

– Батько візьме на себе турботу про дочку. – просвітила мене свекруха. 

– Вибачте, але ні. Квартиру ніхто нікому не подарує. – я повернулася до чоловіка. – Скажеш що небудь?

– Мама права, у нас дві квартири, одну можемо і подарувати. Заробимо ще, а сестра одна, їй важко – почав мимрити чоловік.

Йому зааплодували. Звичайно, легко розпоряджатися житлом, якщо воно не твоє. Бабусину квартиру я не віддам – ​​вона дістанеться моєму синові, це навіть не обговорюється. А загальну іпотечну – нехай ділить, раз так хоче. Але це буде означати одне – розлучення.

Це я і озвучила присутнім. З усіх боків на мене посипалися докори в жадібності. Чоловік понуро опустив голову.

– Тобі не місце в нашій родині! Мій син переїздить до себе додому. – заявила свекруха, запитально подивившись на мого чоловіка.

Він кивнув. Чоловік, на вимогу матері, фактично погодився зі мною розлучитися. Більшого абсурду, я ніколи в житті не бачила і не чула.

– Та йдіть ви всі! – я встала і покинула ресторан.

Що ви думаєте про цей випадок? Чули колись схожі історії?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!