Тобі, доню, з зятем я квартиру допомогла купити після весілля, а зараз, коли я стала старенькою, то ти мені не хочеш допомагати, всі гроші моїй свасі віддаєш

Нам з чоловіком вже давно за 40 років, ми 20 років живемо у шлюбі. Син наш вже одружився, має свою сім’ю.

Колись чоловікові від його бабусі у спадок дісталася однокімнатна квартира, ми її продали, батьки мої доклали грошей і ми купили трикімнатну квартиру, в якій зараз і живемо.

Так склалося, що в мене і в чоловіка залишилися лише одні мами. І моя мама і свекруха вже давно на пенсії, їм складно, тому ми з Олексієм вирішили, що допомагатимемо нашим матерям однаково.

А нещодавно мама мого чоловіка була в стаціонарі, два тижні ми доглядали за нею, купували все необхідне.

А влітку вирішили купити їй путівку в хороший санаторій, щоб її справи покращилися.

Поки моя свекруха була в стаціонарі, моя мама телефонувала їй, навіть декілька разів приходила до неї, а як дізналася, що її сваха їде до моря, то образилася.

Моя мама відразу зателефонувала мені і сказала, що я чужій людині стільки грошей віддаю, а могла б і її в санаторій відправити. Я пояснюю мамі, що в нас стільки грошей немає, ми навіть самі відпочивати в цьому році нікуди не їздили, а мамі чоловіка лише через стаціонар дали гроші на санаторій, він їй дуже необхідний, щоб їй краще стало.

А мама вже тиждень зі мною розмовляти не хоче, каже я вам допомогла квартиру купити, а гроші на свекруху витрачаєш. Ну як так можна?