– Що то за бугай біля тебе терся? – гаркнув я на дружину. – Коханець, а що? – не думаючи відповіла вона…

Я звик до того, що чоловік – людина вільна, незалежна. Якщо хочеться десь з кимось погуляти – чого себе стримувати? 

У шлюбі я прожив років 15 і за цей час грішків у мене за плечима назбиралось чимало: Таня, Ліда, Інна… Усіх і не перерахую. Але ж що тут зробиш? Природа в мене така: я здоровий, сильний чоловік – важко такому з однією жінкою все життя сидіти.

Дружина моя про ці невеликі таємнички не знала, тому жили ми тихо і мирно, я б навіть сказав щасливо.

Аж поки Люба мені ножа в спину не увігнала! 

Пішов я в кафе перекусити, бо з дому обід брати не захотів, замовив собі борщу, пампушок – усе, як я люблю. Тільки хотів сметани в борщ кинути, як знайоме обличчя побачив – моя Люба біля барної стійки з якимсь крутеликом стояла!

Костюм, туфлі, гаманець шкіряний, на кожному пальці – по персню… Давно я таких не бачив. І щось він так моїй дружині на вухо нашіптував, що вона аж заливалась від сміху. Так я розізлився, що хотів прямо на місті обличчя йому натовкти! А потім побачив, як він її коліно гладить – обм’як, упав назад за свій стіл, весь світ обертом пішов…

Посидів я там ще хвилини зо дві і поїхав додому. Став чекати свою зрадливу дружину, щоб раз і назавжди це питання вирішити.  

– Привіт, Владусику! – почала щебетати жінка так, наче нічого й не сталось.

– Здоров була. Не хочеш розповісти, де ти сьогодні лазила?!

– Чого ж не хочу… Хочу. На побаченні я була сьогодні. З Мирославом. Сподобався? – відповіла жінка, навіть не приховуючи правду!

– Господи, як ти можеш! Посеред білого дня, в людному місці! Я не думав, що ти оце така… Не знаю навіть, як тебе назвати! Ще не така біда, аби ти ховалась десь, та ти ж навіть не намагаєшся! Ти подумала, що тебе наші спільні друзі побачити могли?!– А те, що всі вже кілька років зради твої обговорюють, тебе не турбує? Що ти на мене очі вирячив, думав, ніхто ні про що не здогадується? Та я особисто кожну з твоїх “подружок” знаю, якщо тобі цікаво. Усі ці роки знала. Але не йшла від тебе, думала, може змінишся.

– Ти із себе мученицю не роби! Сама он так об того бугая терлась, що аж згадувати гидко! Де твої батьки були, коли тебе виховувати мали?! Зараз я тобі розповім, що за такі вчинки буває!

Я сподівався, що вона усвідомить, наскільки велику дурницю зробила. Думав, попросить вибачення, нормальною жінкою знову стане і все налагодиться. Але ж де там! Вона навіть провину свою визнати не захотіла. Мовчки подала на розлучення і тепер навіть говорити зі мною відмовляється!

За життя я багато чого бачив, але такого удару не чекав. Мало того, що мене безсовісно зрадили, так ще й покинули, наче я цуценя якесь!

Цього я просто так не залишу, усім знайомим розповім, ким насправді моя Любка виявилась. Жінка вірною повинна бути, слухняною, а не отаке вивертати з рідним чоловіком!

Як думаєте, чи правильно зробила Люба?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!