Проклинаючи мене, майбутня свекруха пішла з гордо піднятою головою. А ввечері наречений заявив, що весілля не буде. Я тихенько опустилася по стіні!

Кілька днів тому мене відвідала на той момент майбутня свекруха, з якою у нас були дуже напружені стосунки. А якщо бути точніше, то вона просто навіть імені мого знати не хотіла. Але раптом приїхала до нас в гості, хоча адреси навіть не знала.

Звичайно ж, мені відразу стали зрозумілі її меркантильні цілі. І я сказала їй своє чітке «ні» на всі запити.Проклинаючи мене, вона пішла з гордо піднятою головою. Це я пережила. Тільки ось незрозумілим залишився один момент, звідки вона адресу дізналася, якщо я їй не давала, в гості не запрошувала. Ще тоді я зрозуміла звідки дме вітер. Але вирішила дочекатися вечора, хоча мене ось розривало, хотілося подзвонити Микиті і сказати, що я про все це думаю. На допомогу прийшли заспокійливі. Закинувшись ними пару раз, мене відпустило, не зовсім, звичайно, але до вечора дотерпіла.

Микита прийшов як ні в чому не бувало. Запитав, що на вечерю. Я мовчки поставила перед ним тарілки і сіла навпроти.

— Ти нічого не хочеш мені розповісти? — запитала я його. — А що хіба щось трапилося? — подивився він на мене невинними очима. — Твоя мама приходила, — зайшла я з іншого боку. — Ааа, ось ти про що, все-таки дійшла значить, — простягнув він, очі тут же забігали. — Ти їй дав адресу?- Ну да, вона поговорити з тобою хотіла, я подумав, що, може, налагодите відносини перед весіллям, — швидко промовив він на своє виправдання.- А ти знаєш, навіщо вона приходила? — повільно запитала я свого в той момент нареченого, дивлячись йому в очі. Микита відвів погляд в тарілку. — Ну, в загальних рисах, — розпливчасто відповів він. — Ах, в загальних рисах, значить, — схоже заспокійливі перестали діяти, — а ти знаєш, що твоя мама хотіла, щоб я твою сестру влаштувала до себе на роботу.

— Ну, і що в цьому такого, майбутні родички ж, — сказав він.- Але ти ж прекрасно знаєш, що ця посада у нас одна, і я не можу її рекомендувати на це місце, тому що воно моє, — чітко вимовила я. — Ось, Аліса, ти завжди була егоїсткою, — відмахнувся він від мене, — могла б що-небудь придумати, що тобі складно чи що А то і засмутила маму і на мене наїжджає. — Та що ти кажеш, — підвищила я голос, — а ще вона хоче, щоб твоя сестра з її хлопцем жили з нами, — з єхидною посмішкою вимовила я, розуміючи що Микита з ними заодно.- Ну нехай поживуть, он скільки місця вільного, все одно ти весь час зайнята, то проекти свої робиш, то шиєш, а тут буде хоч з ким поспілкуватися, — нахабним тоном відповів мені майбутній чоловік.-А мене взагалі хто-небудь запитав, чого я хочу ?! — вигукнула я.

— А чого тобі не вистачає? Пропозицію я тобі зробив, заміж скоро вийдеш, що тобі ще треба? Це переходило всі межі. Моєму терпінню в цей момент прийшов кінець.

— А я не хочу думати про твою родину, вони мене люто ненавидять, а я повинна їм посміхатися і робити те, що вони захочуть. Ну ні! Це поки твоя сім’я, ось ти і вирішуй їх проблеми. А я не хочу бачити в своєму будинку сторонніх людей, не хочу втрачати улюблену роботу, тільки тому що Юлі потрібніше. Нехай спочатку освіту отримає, а потім вже мріє.Мабуть, я перегнула палицю. Микита почервонів, відкинув убік вилку.- Ось як ти заговорила. Занадто рано я вирішив на тобі одружуватися, не гідна ти поки стати моєю дружиною. Правильно мама говорила, що наша сім’я не для тебе. Дострибалася, докричалася? Не буде ніякого весілля! Зрозуміла ?! — з цими словами він схопив свій телефон, помчав в коридор, одягнувся і грюкнув дверима. Я тихенько опустилася по стіні. Таким я свого невдалого нареченого ще не бачила. Що це зараз було? Або він уміло приховував свої емоції весь цей час Загалом, проридала я весь вечір від гіркої образи і розчарування. Невже я могла так сильно помилятися