Пробач мене, мамо. Пробач мене, тату. Що в гості до вас не приїду у свято

Цей вірш – не просто слова, а ціла історія. Скільки молодих життів забрали вороги? Скільки ворожих куль летіло у наших хоробрих воїнів? 

Пробач мене, мамо.

Пробач мені, тату.

Що в гості до вас не приїду у свято.

Убили мене, а хотілося жити – коханою бути і квіти ростити.

Та куля ворожа життя обірвала.

Я ще не жила, вже Ангелом стала.

Пробач мені, мамо, за чорну хустину.

Життя віддала за свою Україну..

Автор: Соломія Українець.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!