Пробач мене, мамо. Пробач мене, тату. Що в гості до вас не приїду у свято
Цей вірш – не просто слова, а ціла історія. Скільки молодих життів забрали вороги? Скільки ворожих куль летіло у наших хоробрих воїнів?
Пробач мене, мамо.
Пробач мені, тату.
Що в гості до вас не приїду у свято.
Убили мене, а хотілося жити – коханою бути і квіти ростити.
Та куля ворожа життя обірвала.
Я ще не жила, вже Ангелом стала.
Пробач мені, мамо, за чорну хустину.
Життя віддала за свою Україну..
Автор: Соломія Українець.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!