Ось стою 37 в черзі на заправці, спека, вийшла з машини, бо вона на сонці, і чую розмову трьох хлопаків

Ось стою 37 в черзі на заправці, спека, вийшла з машини, бо вона на сонці, і чую розмову трьох хлопаків, років як раз для ЗСУ чи ТРО.

Що дістали їх ці черги, яке дороге пальне, а в одного дружина проїздила аж 3 магазини, щоб купити сіль за 42 гривні!!!! Одному пальне потрібно, щоб поїхати на шашлички. Вони так це жваво обговорювали, що до них приєднались, ще декілька водіїв. І стоять ниють, обговорюючи війну, наче вони воїни світу, згадуючи скільки це отримують наразі хлопці в ЗСУ чи ТРО…

А в мене сльози на очах і в голові військові, які можуть декілька днів не знімати берци, щоб вони змогли попити каву стоячи на заправці… Вони сплять під час дощу у промоклому бліндажі чи взагалі під деревом, щоб вони з’їздили на шашлички…. Вони не бачать місяцями родину, щоб твоя жінка, безпечно поїхала по магазинах… Вони в спеку тягають на собі більше 30 кг амуніції, в той час, коли ми спимо у теплому ліжку… Вони витрачають свої кошти, щоб придбати собі все те, щоб просто вижити та захистити нас з вами…

Так ціни піднялися, але є все в магазинах і це попри те що в країні ВІЙНА!!! Ми з вами плачемо, що немає палива, що звільняють з роботи… Коли вони з під обстрілу збирають частини тіла свого побратима, щоб поховати…

Будь ласка, пам’ятайте про це.

Дякую нашим військовим.

Віримо в наших героїв, в наше ЗСУ.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА