Оля мовчала хто батько її дитини аж 5 років. Поки не сталось це

Оля завагітніла у старших класах. Батьки від цієї новини не те, що були шоковані, їх це дуже засмутило й образило водночас. Вона розумничка дочка, яка йшла на золоту медаль раптом так сильно підвела їх.

Найбільше бідкалася мати.

– Не догледіла я її, що так вчинила нерозумно! Що ж я за мати тоді…

Адже після вагітності поведінка дочки не змінилася. Ще з дитинства Оля була кругленькою. Тому, коли животик став помітнішим щось робити було надто пізно. Складалось враження, що дочка взагалі не переживає, була надто спокійною.

Та дівчина не хотіла зізнаватися, хто ж батько дитини. Як не намагалися батьки розпитати, але марно.

На початку серпня народилась прекрасна дівчинка з карими оченятами. Тоді мати взяла декретну відпустку, щоб доглядати онучку, а Оля почала готуватися до екзаменів. Навесні дівчина здала все на відмінно і вступила на бюджет до університету – все, як і планувалося.

Оля поїхала на навчання. Попереду у неї було 5 років лекцій, сесій та по можливості догляд за донечкою, яка росла у турботі та любові.

 Мати дівчини наче повернулась у молодість, згадала, як колись дочку свою ростила та і господарство мусила тримати в порядку, готувати. прибирати.

Оля після другого курсу знайшла підробіток, щоб спростити батьками витрати на дитину. до того їй раз у місяць надходила символічна виплата від батька, про якого вона все ще мовчала.

Потім донечка пішла у садочок, а там і підготовка до школи почалася. Оля тим часом готувалася до захисту диплома, працювала повний день.

А одного прекрасного дня вона приїхала до батьків з якимось чорнявим хлопцем. Здалека мати впізнала в ньому колишнього Оліного однокласника, а серце підказувало, що то і є батько дитини.

– Мамо, тепер ти знаєш, хто батько Софійки. Вибач, що приховувала, так було потрібно для Романа. Він вступив у військову академію, якби там почули, що він має дитину, то виникло б багато питань. А тепер ми з дипломами готові створити повноцінну сім’ю. вже знайшли квартиру.

Молоді зайшли до хати обідати. Вирішили, що весілля робити не стануть, краще гроші на подорожі витратити чи до машини докласти.

– Ми і тебе хочемо взяти з собою, якщо не проти. Трохи світ побачиш. Адже якби не ти, я не знаю, як би склалося наше життя і доля Софійки.

– Діти, аби ви тільки жили щасливо! Мені більше нічого не треба! Але знаєте, я ніколи не була на морі і батько теж!

– Супер! 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!