16 Жовтня, 2021
Олена заявила, що їй набридло сидіти вдома – і вона буде шукати роботу. Все частіше жінка їздила у відрядження і поїздки, казала що з подругою. А потім Іван зрозумів, що у дружини з’явився інший чоловік

Олена заявила, що їй набридло сидіти вдома – і вона буде шукати роботу. Все частіше жінка їздила у відрядження і поїздки, казала що з подругою. А потім Іван зрозумів, що у дружини з’явився інший чоловік

Олена для Івана була недосяжною мрією ще зі школи. Хлопець був дуже сором’язливий, милувався дівчиною здалеку, проте підійти не насмілювався. Олена ж була бойовіша. Тож вирішила діяти першою. Якось у клубі оголосили білий танець, попрямувала просто до Івана. Від хвилювання хлопець мало не зомлів, не знав, що і сказати. Щоправда, після того танцю так нічого і не змінилося. Життя їх розвело: вона залишилася закінчувати школу, він поступив в інститут.

Так і розійшлися їхні дороги, але доля приготувала їм несподівану зустріч через шість років. Іван встиг вже закінчити інститут і влаштуватися на роботу. Потоваришував там з Миколою, з яким знайшлося купа спільних захоплень. Якось верталися разом з роботи, і Микола запропонував зайти на хвильку до нього. Іван ледве переступив поріг кімнати, як погляд відразу впав на сімейний портрет на стіні. Від несподіванки аж остовпів: біля батьків поруч із його товаришем стояла… Оленка. І хоч була тоді ще дитиною – відразу впізнав. За матеріалами

– Хто вона тобі? – тицьнув пальцем у фото.

– Сестра, молодша. А ти що, знаєш мою малу? Ану почекай. Альо-о-оно! – раптово заволав Микола кудись углиб квартири.

– Що? – на порозі кімнати з’явилася Олена. Зиркнула на Івана, посміхнулася, кокетливо помахала ручкою: «Привіт!»

– Привіт! Ви мене не пам’ятаєте? Ми в одній школі вчилися, – вичавив із себе, намагаючись дивитися прямо у вічі дівчини.

– От тепер згадала, – захихотіла задоволена собою Олена, – ну добре, хлопчики, піду чаю вам зроблю.

***

Іван подумав, що ця зустріч є доленосною. Вони постійно спілкувалися, спочатку як друзі. Олена навіть кілька разів плакалася у Івана на плечі, називаючи всіх чоловіків «козлами». Він заспокоював, повністю погоджуючись з нею. Вже знав, що дівчині реально не щастить на нормальних кавалерів. Дивувався: незважаючи на всю показну ефектність і модельний вигляд, Олена мала добру душу. Принаймні, він у це щиро вірив. І після чергового короткого роману, який приніс їй розчарування, вона іншими очима подивилася на Івана: «А чому б і не він?»

Сам не розуміючи як, таки завоював Іван своє перше кохання. Вони одружилися, один за одним народилося у них дві донечки. Іван не міг натішитися Оленою: за дітьми дивиться, хазяйка, готує смачно. І з роботи зустрічає не у якомусь засмальцьованому халаті чи розтягнутих на колінах рейтузах – а завжди красива і охайна. Казка, а не дружина!

***

Йшли роки, діти росли. Вже в школу ходили, як Олена заявила, що їй набридло сидіти вдома – і вона буде шукати роботу. Дуже швидко і знайшла: влаштувалася продавчинею у магазин одягу. Судячи з того, як у неї горіли очі, коли говорила про роботу – їй подобалося. Стала хвалитися, що з її приходом у магазин продажі чоловічих костюмів зросли мало не в два рази! Власники їй навіть премію виписали!

– Ну хто б сумнівався, – хмикнув Микола, коли почув про успіхи своєї сестри. – З талантами моєї Альонки задурювати мужикам голови було б дивно, якби вона не заробила премію.

– От бовдур ти, Колько! – відразу зреагувала Олена і тут таки повернулася до чоловіка:

– Йванку, я тобі не казала, що ми з Ольгою їдемо на вихідні у Київ? Ні? Ой, ну то тепер кажу. Ти ж не проти? Тільки дівчатам не проговорись, а то почнуть янчати, що теж хочуть.

***

Ольга – це була нова подруга Олени. Вона з нею познайомилася, як тільки влаштувалася на роботу. Дівчата, з розповідей дружини, дуже швидко потоваришували. Постійно зідзвонювалися, ходили на каву, а останнім часом ще й полюбили собі різноманітні екскурсії влаштовувати: то в Кам’янець-Подільський вони поїдуть на кілька днів, то в Канів, то в Карпати на тиждень. Іван навіть посміювався з того. Казав, що з такими темпами вони скоро кожен куточок України «помітять».

Але останнім часом навіть терплячого Івана ці поїздки стали дратувати. Бо всі домашні справи тепер висіли на ньому. Дітей в школу зібрати, ввечері уроки повчити, приготувати поїсти. Олена постійно часу не мала. Приїжджала з тих екскурсій втомлена, відсипалася… Якось пожалівся Миколі, що Оленка геть від сім’ї відбилася через свою подругу. Той, уважно дивлячись просто у вічі, спитав:

– А ти ту подругу бачив?

Іван хотів було щось відповісти, та так і застиг з відкритим ротом. Раптове прозріння все поставило на свої місця. Так, подруги Ольги він і справді ніколи не бачив, бо ж, очевидно, що її ніколи і не було. Був коханець Олег, була його зрадлива хитромудра дружина та він, повний дурень…

Не завжди омріяне щастя повертається радістю, на жаль, зрозумів Іван цю істину дуже пізно.

Юлія САВІНА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *