Настю покинув чоловік, а мати була у лікарні Але перед Новим роком у її житті трапилося справжнє диво

— Доню, скоро Новий рік. Що з Костею вирішили? — Ще не вирішили мама. — А у тебе все нормально? Ходиш завжди сумна. — Все добре, мам, просто втомлююся: робота, новорічні nокупки. Завтра знову прийду. Я пішла, не нудь. — Доче, стривай! А Кості, що подаруєш? Куnила вже? — А… завтра, мамо, завтра обговоримо. Я поспішаю. Настя не хотіла розповісти мамі, що чоловік її покинув. Після оnерації їй не можна хвилюватись. Костя повернувся додому після корпоративу наступного ранку, розкидав одяг і речі і одразу пішов спати. На телефоні просвітився екран:»Привіт, kоханий». Настя відкрила повідомлення, а там ще й відео є де Костя цілує шию якійсь дівчині.

А Найприкріше те, що він ні краплі не пошkодував, що так вчинив із Настею. Коли дізнався, що вона побачила повідомлення, сказавши, що так навіть краще вийшло, взявши речі та пішов. Ось так Настя залишилася сама на Новий рік. Нема кому було розповісти, поnлакатися. Мамі не можна було турбувати. Тому вона намагалася триматись і не наробити дурниць. Настя гуляла вулицями новорічного міста. Навколо всі щасливі, готуються до свята, тільки вона одна нещасна.

— Дівчина, це щасливий квиток, візьміть, — пролунав голос, коли вона проходила повз торговий центр, — у холі проходити розіграш, ви теж візьміть доля, — сказав хлопець у костюмі Діда Мороза і простяг їй картку. — Я жодного разу не вигравала нічого. Немає сенсу, мені не пощастить, — відповіла Настя. -У Новий Рік усім щастить. Обов’язково спробуйте, — сказав хлопець, поклавши їй у руки білет, і пішов. «Добре, замерзла я, піду хоч зігріюся» — подумала Настя і пішла до натовпу учасників. У всіх був добрий настрій. Учасники кричали, ведучий жартував та називав щасливі номери переможців. Один виграв, другий виграв. Настя стояла і дивилася на них. < < Закінчуйте вже, і я піду> > думала вона. Розіграш добігав кінця.

Настав час останнього та головного призу. Під барабанний дріб ведучий назвавши номер картки. Але натовп мовчав, слухали лише звуки розчарувань. Настя вирішила перевірити свою картку. — Везе ж деяким, — сказавши поруч хлопець, який стояв раніше, який раніше її зрозумів, що вона виграла головний приз, — Вона тут! — крикнувши хлопець. Ведучий підбіг до неї, віддав їй два квітки. — Вітаємо! Вітаємо! Ви отримуєте два квитки на зустріч Нового Року у найкращому клубі міста. — Но мені нема з ким піти, — сказала Настя.- Я можу з вами піти, — сказав хлопець поруч, але його супутниця була незадоволена.

Настя хотіла вже віддати їм свої квитки і піти звідти. — Ось бачите, у вас вийшло! Поздоровляю!- сказав хлопець у костюмі Санти. — Візьміть ви, будь ласка, квитки. Моя перемога ваша заслуга. — ні, ні. Так не вийде. «Винні» ми обидва, тому підемо удвох,- сказав він і взяв з її рук один квиток, — зустрінемося в новорічну ніч, в клубі. Він повернувся, щоб піти. — стривайте, Я не можу. У мене мама в ліkарні, а чоловік пару днів тому мене кинув. У мене немає настрою. — Життя триває! — крикнув він веселим голосом і загубився в натовпі. Біля входу клубу Настю зустрів хлопець вже без костюма Санти, високий, симпатичний. Вона була в розкішному коктейльному платті. — Ну і дурень ваш чоловік! — сказав він і взяв Настю за руку. Першого січня Настя пішла до мами. — Донечко, я рада, що Ви так добре зустріли Новий Рік. Ти виглядаєш щасливою. А що подарувала Кості? Який подарунок ти отримала? — Мам, я все тобі розповім, тільки пізніше. Ти одужуй швидше. Настя поспішала. Дехто її чекав на вулиці.