Надя гуляла з донькою у дворі, коли до неї підійшла жінка і попросила віддати їй чоловіка. Тільки потім з’ясувалася вся правда

Надя жила в однокімнатній квартирі зі своїми дітьми вже, як рік після розлучення з чоловіком. Невдячний виявився товариш, вигнав після стількох років спільного життя дружину і рідну дочку з дому. У дворі, нового житла у розведеної жінки був новий ігровий майданчик. Вона часто проводила там час з донькою, знайомилася з матусями. Та й доньці її подобалося грати з новими друзями. В один з таких днів до неї підійшла молода матуся з новонародженою дитиною, нічого не здалося тоді Наді див ним. Вони розговорилися. Надя не любила розповідати про себе, а Катя так звали дівчину з немовлятком, її ж зупинити неможливо було, вона говорила без зупинки.

І так було кожен раз Катя розповідала про свої складнощі життя, вона то робила, що сkаржилася. А Надя що? Вона слухала, а що її не заткнеш і не вставиш свої слова. У неї склалося враження, що вона раніше бачила десь цю Катю, ніби вона вже знайомилася з нею десь. Через тиждень знайомства, Катя вирішила поговорити з Надею ну дуже серйозно: — Надь, ти мені скажи, навіщо жити з чоловіком, якщо він не любить тебе! — для Наді, це була болюча тема, адже, її чоловік вчинив по-свинськи, що з нею, що з її донькою.

— Адже, мужика дитиною не втримаєш! Віддай мені його, не втримаєш ти його донькою! — Кать, ти зараз про кого? — Не прикидайся дурепою! Віддай мені свого чоловіка! Я люблю Влада, і він мене, у нас вже дитина. Тут Надя була в աоці, адже, чоловіка її звали Саша, а Владик був її сусід. Як виявилося, Влад сказав Каті, що не може з нею одружитися, так як одружений на Наді. А Катю вона бачила недавно, до їх знайомства в їх же під’їзді. — Ааа, Владик… — розсміялася Надя. — Дарую! Більше Надя Владу не дозволяла піднімати сумки і нести їх до будинку. Не дай Бог, чергова його наречена прийде до неї з претензіями.