Моя дружина відмовилась від сина, коли почула про вроджену ваду. Я став самотнім батьком, але і не уявляв, що на мене чекає…

Ще у пологовому, коли лікар повідомив, що наш син не буде ходити, Каріна написала відмову. Його ніжки недобре зрослися і для того, аби він зміг ходити, потрібна дуже дорога операція, яку роблять лише закордоном. Я намагався переконати дружину, що разом ми зможемо йому допомогти встати на ноги, знайдемо гроші, але вона наполягала на своєму. Навіть теща мене вмовляла відмовитись від сина:

– Та ви молоді, ще матимете інших здорових дітей.

– Віро Михайлівно, та як ви можете таке казати? Мені в голові не вкладається. Ніяку відмову я не думаю писати й крапка. 

У розпачі я примчався до квартири, зібрав речі вже колишньої дружини, замінив усі замки. Я багато шукав у інтернеті інформацію про таких хлопчиків, як мій Матвійко, оформив собі декретну відпустку та взявся за виховання свого малюка. Моментами мені було дуже складно, адже ніколи раніше я не знав як поводитись з такими маленькими дітками, але час від часу мені на допомогу приходила сусідка пані Стефа. 

Пані Стефа сказала, що десь за містом живе бабця, яка може оглянути Матвійка і можливо вона зможе вирішити нашу проблему.  Я, звичайно ж, поїхав туди з надією, що вона зможе допомогти, а якщо ні — ми нічого не втрачаємо. Як виявилось пізніше, то була не бабуся, а молода жінка, яка погодилась взятись за Матвія, але за умови, що дитина залишається деякий час жити з нею. Я був настільки щасливий, що погодився на її умови, тільки щоб мій синочок став на ноги. 

Ви не повірите, але вона зробила чудо, бо вже через пів року Матвій навчився сам повзти. За той час я прикипів до нашої рятівниці, а вона звикла до нас з Матвійком, тому я не вагаючись запропонував жити разом, а згодом ми побралися. І ось нещодавно я забирав з пологового будинку свого другого синочка, а Матвій бігав навколо і просив показати йому братика. 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!